Після вчорашнього, я вирішила, що більше не прийду до тітки Люби. Вчора, ближче до обіду, я занесла їй трішки м’ясного рулету. Перекинулися кількома словами і я пішла. А потім повернулася, бо забула у них свої окуляри. Я йду повз їхню кухню, а там невістка сидить і на столі перед нею шматочки мого рулету лежать. Сказала, що дуже смачний у мене рулет, попросила дати рецепт. Я в кімнату до Люби пройшла. Дивлюся, вона сидить на ліжку і чистить яйце

Нещодавно я дізналася, що сусідка з нашого будинку, тітка Люба, лежить з гіпсом вже більше місяця. Там якісь проблеми у неї з ногою. Нікуди не може вийти, сидить цілими днями вдома. Хоч у нас і велика різниця у віці, але я дуже люблю цю позитивну жінку. Тітка Люба дуже хороша людина. Я почала заходити до неї, її провідувати, і завжди приносити їй щось смачненьке поїсти. Нічого особливого, з того що вдома готую.

А стала я так робити тому, що коли в перші дні після виписки з лікарні приходила провідати Любу, завжди бачила одну і ту ж картину: на столі, на блюдечку два варених яйця. Без хліба, без солі, просто два яйця. Я навіть якось посміялася, що не натюрморт чи вона пише кілька днів? Але потім мені стало не до сміху. Я зрозуміла, що невістка особливо не балує свекруху.

Я розумію, що сім’я не шикує, але все-ж хоч якесь розмаїття в їжі має бути? Ну, хоч би раз побачити у Люби на столі фрукти, або булочку. Тільки два яйця. Шкода її було, і я стала приносити то пельмені, то млинці, одним словом, що вдома варила, те їй і несла.

Трохи, тільки для тітки Люби. На всю їхню сім’ю приносити, у мене можливості немає. І що ви думаєте? Невістка стала мене обговорювати з усіма нашими сусідами. Що приношу смакоту тільки для Люби, а іншим що робити? Облизуватися? Ну, це дрібниці, звичайно, я не делікатеси приносила. Ті ж млинці і пиріжки невістка і сама може зробити на всю сім’ю. Тільки вона нічого цього робити не хоче. Сидить, і в рот хворій жінці заглядає.

А після вчорашнього, я вирішила, що більше не прийду до них. Навіть якщо Люба на мене образиться. Занесла їй вчора, ближче до обіду, шматочки м’ясного рулету. Перекинулися парою слів і я пішла. Мені треба було на пошту. Квитанції почала оплачувати, кинулася, окулярів моїх немає. Забула на столі у Люби. Ну, я за ними і повернулася. Двері мені відкрив її син, на обід додому зайшов.

Заходжу, йду повз їхню кухню, а там невістка сидить і на столі перед нею шматочки мого рулету лежать. На дві тарілки їх розподілила. Невістка зрозуміла, що я побачила, і швидко стала мені розповідати, що вони з чоловіком забігли тільки на хвилинку, у них справи якісь. Нема часу навіть обід приготувати нормальний. Сказала, що дуже смачний у мене рулет, попросила дати рецепт.

Я в кімнату до Люби пройшла. Дивлюся, вона сидить на ліжку і чистить яйце. Обличчя сумне. Мені так недобре стало. Сказати не можу нічого, може вона сама віддала їм цей рулет? Раптом скаже, що їй він не сподобався, або не захотіла. І буду я виглядати в цій ситуації ніяково. Скажуть потім, що приношу частування і випитую, хто його з’їв і скільки.

Так і пішла, нічого не сказала. Тепер ось думаю, продовжувати носити їй їжу чи ні? І якщо принесу, то що, чекати поки тітка Люба все з’їсть? Чи взагалі нічого не приносити. Одним словом, не знаю, що тепер мені робити.

Фото ілюстративне – liveinternet.

You cannot copy content of this page