fbpx
Життєві історії
Після цього випадку бабуся поїхала до своєї дочки в місто. Пожила у неї тиждень. Зять їй, нічого не говорив. А через тиждень дочка за сніданком сказала: «Мамо, ти чавкаєш!» Поки дочка з зятем були на роботі, зібрала бабуся свої речі і поїхала

Дім для старенької.

Якось мені довелося, як то очікувати міжміський автобус на автовокзалі. На вулиці була холодна осінь. Йшов дощ. Мій автобус за розкладом відходив через п’ятдесят хвилин. Я влаштувався в кріслі залу очікування, дістав телефон і почав серфити по інтернету. За матеріалами

Поруч зі мною було вільне місце і поруч підсіла жвава бабуся. Мимохідь ми почали спілкуватися, видно їй дуже хотілося з ким-небудь поговорити. Почалася розмова з банального – погода. Розмову я підтримав. Бабуся було дуже балакучою, розповіла про себе, про своє життя.

Старенька мені повідала про своє життя. Розповіла, як у неї згорів дерев’яний будинок. Будинок був великий на дві сім’ї. В одній частині проживала бабуся, у другій половині неблагополучна сім’я. Одного разу, вночі, в пів-будинку сім’ї спалахнула пожежа і перекинулася на бабусину сторону. Бабуся встигла врятувати документи, гроші, дещо з одягу. Будинок вигорів повністю, слава богу ніхто згорів.

Після цього випадку бабуся поїхала до своєї дочки в місто. Пожила у неї тиждень. Зять їй, нічого не говорив. А через тиждень дочка за сніданком сказала: «Мамо, ти хропеш і чавкаєш!» Поки дочка з зятем були на роботі, зібрала бабуся свої нехитрі речі і поїхала.

Тут у неї в очах з’явилися сльози. Вона їх змахнула. «Я ж її одна виховувала. Вивчила в школі і інституті. Допомогла з купівлею квартири в місті. Допомагала виховувати онуків-близнюків» – ще розповідала бабуся.

У мене клубок підкотив до горла. Запитав стареньку: «А де Ви зараз живете?»

Бабуся відповіла: «Поїхала назад до себе в село. Заселилася в порожній будинок. Там і живу. Мені одній багато не треба».

Я довго не думаючи, записав адресу старенької. Приїхав додому і розповів дружині про свою зустріч. У нас якраз була проблема, ми шукали няньку для своєї дитини. Порадившись, ми вирішили забрати стареньку до нас додому.

Тепер у неї є дах над головою, а у нас – любляча бабуся.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.