Я наважилася розповісти свою непросту історію тут, в інтернеті, тому що сподіваюсь, що тут це можна зробити анонімно і не буде засудження з докорами.
Справа в тому, що в свої 45 років і я опинилася в дуже неоднозначній ситуації.
Знаю, що багато хто мене засудить, але, можливо, будуть і ті, хто мене і зрозуміє.
В силу обставин, що склалися, мені довелося продати свій будинок і поїхати з свого села.
А все тому, що люди не зрозуміли мого вчинку.
Я вийшла заміж в 21 рік, все і почалося з мого невдалого заміжжя.
Чоловік мій часто приходив додому нетверезий і влаштовував мені веселе життя, але я терпіла це цілих 9 років.
Коли він приходив додому в такому стані, я забирала дітей і йшла до мами.
Але він знаходив мене і там і не соромився навіть у моєї мами вдома влаштовувати сцени.
Одного разу навіть зачепив мою маму, яка мене від нього захищала. Я перестала ховатися у неї після цього.
Іноді ночувала у сусідів, іноді і на вулиці, щоб не турбувати людей своїми проблемами.
Свекруха до мене і до дітей ставилася добре. Не раз намагалася вплинути на свого сина, але він нікого не хотів слухати.
Рідного батька мого чоловіка давно не стало, він теж любив оковиту, і свекруха знову вийшла заміж.
Її чоловік – вітчим мого чоловіка – був набагато молодший за неї. Жили вони нормально.
Своїх дітей у нього не було, тому він дуже був прив’язаний до наших дочок і вважав їх своїми онуками.
Одного разу я не витримала чергової сцени, яку влаштував мені чоловік в нетверезому стані і зважилася і подала на розлучення.
Свекруха хоч і розуміла, що з ним жити неможливо, але все одно була цим незадоволена.
Адже без сім’ї її син зовсім пропаде. І мала рацію: через три роки мого, тепер уже колишнього чоловіка не стало.
Зі свекрухою ми продовжували спілкуватися. Свій будинок вона заповіла моїм дітям, хоча у неї ще був онук.
Але її старший син був забезпечений житлом і не оскаржував заповіт, що, погодьтеся, дуже рідко буває.
Так ми і жили, я більше не влаштовувала своє особисте життя, всю свою любов і турботу я віддавала дітям.
Старший брат мого чоловіка, який відмовився від спадщини в нашу користь, поставив нам умову, щоб ми доглядали за його матір’ю, тому що вона почала хворіти.
Не було і дня, щоб я або діти до них не зайшли.
Але все пережите не минуло для неї безслідно і моєї свекрухи два роки тому не стало.
Моя старша дочка якраз збиралася заміж, тому ми вирішили, що вона з чоловіком переїде жити в будинок своєї бабусі, моєї свекрухи.
Тепер я приходила до них допомагати дочці, особливо після народження дитини.
І ось одного разу я полола там город, коли прийшов до мене вітчим мого чоловіка і запропонував мені жити разом.
Був він на дванадцять років старший за мене, але не це мене зупиняло.
Це ж село і «що скажуть люди» грає величезну роль. Моя мама була категорично проти такого мого заміжжя.
Як можна вийти заміж за свекра?
Але несподівано мене підтримали мої діти. Вони дуже його любили і вважали своїм дідом.
І ми розписалися. Продали будинок і поїхали жити до нього на батьківщину.
Живемо разом вже 7 років і я не шкодую, що вийшла за нього заміж.
Шкодую тільки про даремно витрачені роках першого заміжжя.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.