Ми з сестрою вже й не знаємо, що робити. Після того, як не стало матері, виникла проблема, хто тепер має дбати про батька.
Наші батьки жили окремо, і мама з цим чудово справлялася, а тепер батько залишився сам, а він навіть підігріти собі суп з холодильника не може, не те, щоб щось приготувати.
Мої батьки прожили разом у шлюбі 35 років, і тепер, коли мами не стало, а у нас з сестрою вже свої сім’ї, батькові потрібна наша підтримка.
Я з чоловіком і дитиною живу в однокімнатній квартирі, нам самим місця мало. До себе батька забрати ми не можемо.
А сестра живе у свекрухи, нещодавно лише другу дитину народила, у неї своїх турбот повно.
Я чоловікові запропонувала переїхати до тата. Але це далеко від нашої роботи, та й у сина школа там, гуртки, секції.
Як варіант, тітка пропонувала продати татову квартиру і купити нам побільшу, щоб тато міг жити з нами.
Але я впевнена, що в такому випадку сестра образиться, будуть претензії: вам все, а мені нічого.
Та й чоловік мій не дуже хоче із тестем жити.
Ми іпотеку зібралися брати, уже назбирали певну суму, але ще не всю. Не докладу розуму, що робити.
Після того, як не стало мами, тато став як мала дитина, він не може вирішити жодної життєвої проблеми.
До пенсійного фонду один сходити не може, я відпрошуся, приїду і йдемо.
Заплатити за комуналку не знає, куди. Схаменулися, коли вже борг був величезний.
Ні одягу собі купити, ні випрати, навіть з урахуванням того, що пралка-автомат у нього. Ні продукти вибрати.
Батько виявився безпорадним у побуті, тому ми з сестрою по черзі приходили до нього і робили ту роботу, яку завжди виконувала мама.
Я у вихідні приїду, зварю борщу, вареників наліплю, і на кілька днів вистачає.
А потім сестра приїжджає, робить те саме, готує те, що батько любить, так і живемо.
А тепер сестра народила і у неї немає можливості ходити до тата, тому всі турботи зараз на мені.
Дома у вихідний ні з сім’єю побути, ні справи ніякі не зробити – їду до батька.
І розумію, що тато все може сам, тільки не хоче. Чи то руки опустив, чи таким чином увагу до себе привертає. Нудно просто одному.
Сестра моя теж з цим погоджується і переживає, щоб батько не надумав одружитися, щоб потім нам не довелося з молодою мачухою ділитися майном.
Але як на мене, я тільки рада була б, якби батько знайшов відраду на старості років.
І нам клопоту менше, і в нього радість. Не можна ж себе з рахунків списувати, молодий ще.
А спадщина? Про неї ще рано думати.
Одним словом, батькові треба допомогти, хочеться, щоб він знову радів життю.
Але як правильно це зробити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати