fbpx
Життєві історії
Після того, як не стало Івана, Марія віддала будинок одному із племінників чоловіка, сама ж перебралася в його однокімнатну квартиру. Рідному синові не дісталося нічого

На пенсії Марія живе самотнім життям, мешкає одна і щотижня чекає на приїзд сина. Він єдиний, хто час від часу відвідує маму. Однак ці візити нетривалі і їй ніколи не залишають онуків, хоча Марія з радістю погодилася б.

Справа все в тому, що в її житті була лише одна значуща людина. Її свекруха. У молодості, будучи родом із села, вона з подругою приїхала до міста. Жили на квартирі, там вона і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Іван був на кілька років старший і жив по сусідству зі своєю матір’ю, братами та сестрами.

Він був старшим сином і тому, замінивши молодшим батька, був єдиним працюючим членом сім’ї. Коли Марія та Іван одружилися, він їй одразу запропонував переїхати. Проте Марія, бачачи сльози свекрухи та розуміючи, що позбавляє родину годувальника, відмовилася. На що Іван відповів «потім шкодуватимеш, але вже буде пізно».

Перейшовши жити в будинок чоловіка, Марія почала піклуватися про всіх його родичів. Після роботи готувала на всіх їжу, випрала, прибирала. Всяко намагалася догодити свекрусі, схвалення свекрухи стало сенсом її життя. Тільки що більше вона намагалася, то більше невдоволення викликала. Народився син, проте це лише посилило ситуацію. У будинку свекрухи вже і до того було троє її неповнолітніх дітей, а тут ще одна дитина.

Тому коли Іван поїхав працювати на заробітки, свекруха наполягла, щоби дворічного Миколку здали в інтернат. І Марія погодилася, адже свекрусі й так важко, а тут ще вона зі своєю дитиною. Так пішло три роки, після повернення Івана Миколу забрали додому. І Іван вирішив будувати свій будинок, свекруха вмовила розділити ділянку навпіл, щоб син був поруч.

Минав час, свекрухи не стало, тільки Марія продовжувала допомагати, спочатку братам і сестрам чоловіка, а потім і його численним племінникам. Бо вона так звикла. Позбавляючи при цьому свого сина практично всього. Закінчивши школу, Микола поїхав вчитися, і потім, здобувши освіту, повернувся до рідного міста, але не до батьківського дому. Він досягав усього сам, без допомоги батьків.

Після того, як не стало Івана, Марія віддала будинок одному із племінників чоловіка, сама ж перебралася в його однокімнатну квартиру. Але тепер племінники забули про неї і про все, що Марія для них зробила. Окрім сина, який відвідує раз на тиждень, більше до Марії ніхто не ходить.

І вона щиро обурюється на свою невістку, яка не намагається їй догодити. А от вона, Марія, з своєю свекрухою поводилася зовсім по-іншому.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page