Моя рідна сестра Надія сама зіпсувала собі життя, а тепер вона прийшла до нас і хоче, щоб ми їй допомогли.
Я відразу бачила, що нічого доброго з цього не буде, але сестру переконати не можливо.
Коли Надія прийшла до мене і розповіла, що переїжджає жити до Валерія, я не знала, що їй відповісти.
Сестра раділа, що їй дуже пощастило, адже у її нареченого було багато матеріальних цінностей.
Валерій мав будинок з дімробітницею і власним водієм. Він давно розлучений, в першому шлюбі є вже доросла донька.
Надія навіть образилася на мене за те, що я за неї не радію.
– Чому ніхто не може повірити в те, що мені нарешті пощастило? – казала сестра.
Якщо чесно, то я раділа за сестричку. Але момент недовіри був присутній.
Адже їй вже майже сорок.
Два роки тому не стало її чоловіка. Дітей у них не було, тому вона займалася знову своїм особистим життям.
Насторожувало мене й те, що все якось швидко у них виходить.
Надія пояснює, що вони вже не молоді. До чого ці формальності? Каже, ти б краще пораділа за мене!
Я раділа. Адже з дитинства ми з сестрою близько спілкувалися.
Хоча вона старша за мене років на вісім.
Коли я з’явилася на світ, то мама мною майже не займалася.
Як і моєю сестрою. Нас виховувала бабуся. Старша сестричка наглядала за мною.
А потім якось ми стали рости кожна сама по собі.
Надія вийшла заміж, після неї і я. Я народила дітей, сестра втратила чоловіка.
Тоді Надія дуже віддалилася від мене.
Вона жила в квартирі своєї свекрухи.
Та її не гнала, але і не переписувала на неї квартиру. Тому Надія щиро раділа своєму раптовому щастю.
Відтоді, як справи у сестри пішли добре, Надія рідко відвідувала і мене, і нашу літню бабусю.
Тому всі родинні обов’язки були на мені.
Я все тягнула на собі. Ми з чоловіком перебудували стару хату його матері.
Вона, звичайно, не шикарна, тільки сад є і город.
– А у мене для цього садівник є, – відповідала Надія, коли я їй розповіла про свої турботи по господарству в телефонному режимі, – ми збираємося в Італію виїхати жити.
Там матимемо нерухомість і нове життя.
Але її планам не судилося збутися.
Через чотири роки розкішного життя чоловіка Надії не стало.
А весь спадок дістався його дорослій доньці, яка відразу ж виставила Надію за двері.
Оскільки сестра з чоловіком перебували у цивільному шлюбі, то ніяких прав на майно вона не мала.
Сестрі довелося повернутися в наше містечко.
Вона хотіла в колишню квартиру приїхати, тільки колишня свекруха сказала, що її не прийме.
То ж сестра попросилася до мене на місяць-другий, поки все налагодиться.
Я ж не могла відмовити рідній людині.
Нехай знайде роботу, підшукає житло. Все налагодиться.
І ці кілька тижнів розтягнулися майже на рік. І з’їжджати від мене вона не має наміру.
Через це у мене з чоловіком почалися непорозуміння.
Він висловлює невдоволення з приводу присутності моєї сестри, і я його розумію.
Але а що я можу вдіяти? Як її вигнати? Це ж рідна сестра, і їй нема куди йти.
– Вона навіть прибирати за собою не хоче і готувати, – обурювався мені чоловік, – у неї вже немає дімробітниць.
І грошей вона нам не дає.
Я не знаю, що робити?
Сестрі 50, я вважаю, що в цьому віці вже можна самій про себе подбати.
Чи я не права?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
