Після того, як не стало чоловіка моєї сестри, його доросла донька виставила її за двері. Надії не було куди йти, і на перший час вона попросилася до нас. Але минуло більше року, а сестра і не думає від нас з’їжджати

Моя рідна сестра Надія сама зіпсувала собі життя, а тепер вона прийшла до нас і хоче, щоб ми їй допомогли.

Я відразу бачила, що нічого доброго з цього не буде, але сестру переконати не можливо.

Коли Надія прийшла до мене і розповіла, що переїжджає жити до Валерія, я не знала, що їй відповісти.

Сестра раділа, що їй дуже пощастило, адже у її нареченого було багато матеріальних цінностей.

Валерій мав будинок з дімробітницею і власним водієм. Він давно розлучений, в першому шлюбі є вже доросла донька.

Надія навіть образилася на мене за те, що я за неї не радію.

– Чому ніхто не може повірити в те, що мені нарешті пощастило? – казала сестра.

Якщо чесно, то я раділа за сестричку. Але момент недовіри був присутній.

Адже їй вже майже сорок.

Два роки тому не стало її чоловіка. Дітей у них не було, тому вона займалася знову своїм особистим життям.

Насторожувало мене й те, що все якось швидко у них виходить.

Надія пояснює, що вони вже не молоді. До чого ці формальності? Каже, ти б краще пораділа за мене!

Я раділа. Адже з дитинства ми з сестрою близько спілкувалися.

Хоча вона старша за мене років на вісім.

Коли я з’явилася на світ, то мама мною майже не займалася.

Як і моєю сестрою. Нас виховувала бабуся. Старша сестричка наглядала за мною.

А потім якось ми стали рости кожна сама по собі.

Надія вийшла заміж, після неї і я. Я народила дітей, сестра втратила чоловіка.

Тоді Надія дуже віддалилася від мене.

Вона жила в квартирі своєї свекрухи.

Та її не гнала, але і не переписувала на неї квартиру. Тому Надія щиро раділа своєму раптовому щастю.

Відтоді, як справи у сестри пішли добре, Надія рідко відвідувала і мене, і нашу літню бабусю.

Тому всі родинні обов’язки були на мені.

Я все тягнула на собі. Ми з чоловіком перебудували стару хату його матері.

Вона, звичайно, не шикарна, тільки сад є і город.

– А у мене для цього садівник є, – відповідала Надія, коли я їй розповіла про свої турботи по господарству в телефонному режимі, – ми збираємося в Італію виїхати жити.

Там матимемо нерухомість і нове життя.

Але її планам не судилося збутися.

Через чотири роки розкішного життя чоловіка Надії не стало.

А весь спадок дістався його дорослій доньці, яка відразу ж виставила Надію за двері.

Оскільки сестра з чоловіком перебували у цивільному шлюбі, то ніяких прав на майно вона не мала.

Сестрі довелося повернутися в наше містечко.

Вона хотіла в колишню квартиру приїхати, тільки колишня свекруха сказала, що її не прийме.

То ж сестра попросилася до мене на місяць-другий, поки все налагодиться.

Я ж не могла відмовити рідній людині.

Нехай знайде роботу, підшукає житло. Все налагодиться.

І ці кілька тижнів розтягнулися майже на рік. І з’їжджати від мене вона не має наміру.

Через це у мене з чоловіком почалися непорозуміння.

Він висловлює невдоволення з приводу присутності моєї сестри, і я його розумію.

Але а що я можу вдіяти? Як її вигнати? Це ж рідна сестра, і їй нема куди йти.

– Вона навіть прибирати за собою не хоче і готувати, – обурювався мені чоловік, – у неї вже немає дімробітниць.

І грошей вона нам не дає.

Я не знаю, що робити?

Сестрі 50, я вважаю, що в цьому віці вже можна самій про себе подбати.

Чи я не права?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.