fbpx
Життєві історії
Після того, як Насті виповнилося п’ятнадцять, вона вирушила на літні канікули погостювати до бабусі, яка жила в селі. Бабуся внучку любила, але випадково проговорилася, що вона їм не рідна. Настя більше року шукала свою матір. Їхня зустріч була зовсім не такою, як вона собі її уявляла

Про те, що вона прийомна дитина в сім’ї, Настя довго не знала. У вісім років вона дізналася про це від подруги.

– Мама каже, що ти з дитбудинку. Вони тебе удочерили, щоб ти за Олексієм доглядала, – повідомила їй тоді подруга.

Олексій був трирічним братом Насті, навіть в такому віці вона розуміла, що від неї щось приховують. Якщо все було так, як каже подруга, то її брату зараз мало б бути шість, але йому тільки три. Настя тоді не повірила подругам і сказала, що її мама пліткарка.

Мати пояснила їй, що всі вони заздрять тому, що вони добре живуть, ось і ляпають, що прийдеться.

Настя тоді повірила матері, але все одно не могла ніяк забути слова подруги, а ще вона взагалі не була схожа ні на матір, ні на батька, а ось Олексій був точною копією тата.

З того дня Настя почала аналізувати своє коротке життя і у неї з’явилися до матері нові питання.

– Мамо, а чому у мене немає фото, де я зовсім маленька, а у Олексія вони є.

– Ми твій альбом загубили під час переїзду, коли тобі було три рочки, – відповіла мати.

– А навіщо нам потрібно було переїжджати?

– Батькові тут роботу хорошу запропонували, та й братові твоєму той клімат абсолютно не підходив.

Настя не розуміла, чому мати вважала, що тільки Олексію цей клімат підходить, та й братові завжди все краще діставалася. Чому у Олексія всі речі дорогі, а у неї тільки все необхідне.

Однак нічого немає такого таємного, щоб не стало явним. Після того, як Насті виповнилося п’ятнадцять вона вирушила на літні канікули погостювати до бабусі, яка жила в приватному секторі. Бабуся внучку любила, але не дивлячись на це змушувала її допомагати їй в городі, що дуже не подобалося Насті.

– Мила, ну чого ти надулася? – задала бабуся питання внучці.

– Я знаю, що я вам чужа, мене батьки з дитячого будинку взяли! – Настя пожартувала, а бабуся злякалася.

– Це ти звідки таке взяла? – розгублено запитала старенька.

– Мама сказала перед тим, як я до тебе їхала, – обдурила бабусю внучка.

– І що, ми все одно тебе вважаємо рідною! – старенька побігла в будинок, щоб зателефонувати доньці.

Настя розплакалася. Може вона і обдурила бабусю, але за то тепер вона знає правду. Вже через два дні приїхала мама, вона також ридала і обіймала Настю, а потім лаяла матір за те, що та видала всю правду.

– Після того, як ми з твоїм татом одружилися, то нам лікарі сказали, що у нас ніколи не буде дітей, тому ми тебе і всиновили – ти була найкрасивішою дівчинкою на цій землі. Через три роки після того, як у нас з’явилася ти, народився Олексій.

Після повернення додому Настя вирішила, що обов’язково знайде свою матір, але робити вона буде це потай від своїх прийомних батьків.

Прийомна мати їй весь час повторювала одну й ту ж саму фразу: «Не та мати, що народила, а та, що виховала!». А може її рідна мати також мріяла про те, щоб її виховувати, але їй не дозволили зробити це обставини і у неї забрали її дочку.

Настя більше року шукала свою матір. Як виявилося, що знайти рідну матір – це непросте завдання, може у Насті нічого б і не вийшло, але, її також шукав старший брат, з яким вони були дуже схожі. Настя дізналася, що її рідня живе неподалік від її бабусі. Її матір позбавили батьківських прав, коли їй було два роки.

Коли Насті виповнилося шістнадцять вона під приводом того, що їде погостювати до бабусі, вирушила до своєї рідної матері. Дівчинка зайшла у двір, де її вже зустрічала рідня, коли її побачила матір, то почала голосити, що вона не винна, а дитину у неї відібрали.

Рідня прийняла Настю, як рідну. Бабуся дзвонила їй весь день, але дівчинка відповіла їй тільки пізно ввечері.

– Бабцю, ти не переживай, я свою рідну матір знайшла.

Настя залишилася ночувати у матері і побачила, як насправді живуть її родичі. Вони накрили стіл і гуляли до пізньої ночі, святкуючи повернення Насті, не звертаючи уваги на саму Настю. Мама навіть не запитала, як вона жила всі ці роки.

Всю ніч вона не могла заснути і згадувала свою затишну квартиру і своїх прийомних батьків. Вранці про на вирішила, що сяде в перший автобус, щоб поїхати до бабусі і прийомної матері, яка по приїзду доньки кинулася їй на шию.

– Донечко моя рідна, ти прости мене, – в словах названої матері було більше щирості, ніж в квилінні її рідної.

– Мамочко, рідна моя, прости мене! – вона також почала обіймати свою прийомну матір і тільки зараз зрозуміла, як їй було добре в цих маминих обіймах.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page