Я прожила з чоловіком у шлюбі 20 років, а потім дізналася, що у нього є інша. Ця новина настільки мене вибила з колії, що я просто розгубилася і не знала, що мені робити далі.
Мені 44 роки, ми з чоловіком разом пережили непрості часи, піднімалися з убогості. Коли ми з ним одружилися, у нас не було нічого.
Лише мені від бабусі дістався будинок, в якому ми і жили весь цей час, але з певних причин я оформила його на чоловіка.
Прожили ми 20 років, є син дорослий і тут я дізнаюся, що чоловік мені зраджує.
Я може би і далі нічого не знала, але випадково прочитала його повідомлення. Зв’язок їхній на той момент вже тривав три роки.
Чоловік не хотів розлучатися, тому він налаштував сина проти мене, як тільки я подала на розділ майна. Через суд я виграла половину свого ж будинку. Я навіть не знаю, як я все витримала!
Я таки розлучилася два роки тому. Моя мама, щоб мене якось підтримати, запропонувала приїхати до неї в Італію, на якийсь час, щоб переключитися.
Чоловік створив всі умови, щоб я поїхала до своєї матері. Моя мама в Італії на заробітках вже більше 16 років.
Багато зароблених нею грошей ми вклали в будинок, половина якого тепер належить моєму колишньому чоловікові. Все через мою сліпу необачність.
Я вхопилася за мамину пропозицію, практично втекла до неї, бо було дуже важко.
Я просто була не готова до такого повороту подій в моєму житті.
Спочатку я думала, що побуду там кілька тижнів, відпочину, а потім знову повернуся до звичного життя.
Але в Римі мені випадково підвернулася робота, часу для роздумів не було і я вирішила залишитися.
Багато років я пропрацювала медичною сестрою, тому з такими навиками швидко знайшла роботу в Італії. Зараз я доглядаю літню 92-річну італійку.
Про свій крок я зовсім не шкодую, адже я і забулася, і грошей трохи заробила.
Минуло два роки після розлучення. Мій чоловік зійшовся з тою іншою жінкою, вони розписалися і разом живуть.
Моя двоюрідна сестра казала, що бачила їх перед Новим роком разом, і він виглядав щасливим.
Не знаю чому, але цього року я вирішила приїхати на Різдво додому.
До мене в гості прийшли мої родичі, усі почали мене хвалити, що я молодець, гідно справилася з викликом, що в мене все ще буде добре.
А мені так прикро, адже всі вони прийшли сім’ями, а я тепер самотня.
Наш син вчиться в столичному університеті і вже від тепер попереджає, що повертатися не думає, планує своє життя будувати у великому місті.
Як виявилося, я не знала, з ким жила ці 20 років. І таке буває.
Я змінила все у своєму житті, аж до країни проживання, але спокій так і не отримала.
Чому мені так нестерпно бляче, чому мене ця ситуація ніяк не відпустить, який урок я повинна отримати з цього?
Після свят, в кінці січня я повертаюся в Італію. Буду працювати і заробляти гроші.
Але я зовсім не так уявляла собі своє життя. Гроші у мене зараз є, але немає спокою на душі.
Я постійно задаю собі питання – а що далі?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.