Якщо вже чітко і зрозуміло говорити, то вже десь четвертий місяць точно пішов, як матір чоловіка у нас сидить! – розповідає мені якось 30-річна кума Валентина. – Типу, відновлюється після стаціонару, так вона каже. Сидить та лежить, серіали дивиться свої весь день. Якийсь час взагалі багато хотіла: просила, щоб їй в ліжко їжу подавали свіжу щоразу – вставати зайвий раз остерігалася. Ну, я пару тижнів побігала біля неї – приносила, забирала, готувала та догоджала. А потім мені це набридло. Кажу, Тетяно Іванівно, вистачить вже, все минулося. До туалету ходите нормально, значить, дійдете і до обіднього столу, кухня тут близько у нас, за стіною, 10 кроків всього ступити! Давайте, вставайте і йдіть помаленько, спішити нікуди вам, в ліжко я вам більше їжу носити не буду, як хочте.
– І як? Ходить тепер сама? – поцікавилася я в куми.
– Ну а куди вона дінеться, хіба я дала їй вже вибір? Йде і тримається зв стіну демонстративно, всім своїм виглядом показує, що їй важко. Я давно вже не звертаю увагу на це все, мені байдуже зовсім, а чоловік ще увагу звертав, поки йому на роботі усі колеги роз’яснили, що з матір’ю його все добре після того стаціонару вже, вона відновилася, багато часу минуло. Багато людей було на її місці, через пару днів вже бігали, ніхто місяцями в ліжку не лежав.
– Слухай, але взагалі, щиро кажучи, у всіх по-різному все буває. Можливо, у неї дійсно щось не так після того? Не дарма вона ж лежить три з половиною місяці?
– Усе у неї цілком гаразд, фахівець каже! Дивилися її недавно ще раз, з’їздили в поліклініку. Все там добре, і давно вже можна вести звичайний спосіб життя, а не лежати весь день. А вона приїхала і знову лягла – мовляв, нічого не допомагає. Актриса, ось і все, що можна про неї сказати! Категорично не хоче їхати додому, ось і придумує все, що можна, їй дуже добре у нас.
Три з половиною місяці тому свекруха моєї куми була в стаціонарі. Сама вона живе в обласному центрі не дуже далеко від столиці. Але син з дружиною привезли її в столицю – тут і фахівці кращі і обладнання, і взагалі розуміли, що їй трохи догляд в цей час потрібен, а коли вона буде поряд, то спокійніше буде всім.
– Потрапила вона, звісно, у дуже хороший заклад, все це платно, природно! – розповідає Валентина мені. – Можна було, звичайно і безкоштовне щось знайти, але чоловік вирішив, щоб у мами було все найкраще – добре, це можна зрозуміти.
Привіз він мою свекруху до столиці, а після стаціонару забрав її до нас на якийсь час – мовляв, їй одній поки ще буде дуже важко, їй догляд зараз потрібен. Я, звичайно, не в захваті була, але не сперечалася – все-таки це не кожен день і це його рідна мама. Думаю, ну на пару тижнів, ну на місяць, потім поїде до себе додому і все буде добре. Але вона живе день за днем, і додому взагалі не збирається їхати від нас, як ми вже з чоловіком зрозуміли.
Чоловік розповів Валентині тиждень тому, що, виявляється, вже кілька разів натякав мамі, обережно запитував, коли вона вже збирається їхати додому. Вона починає сумно скаржитися, що нікому не потрібна, всім тільки заважає. Звичайно, син тут же починав її переконувати, що нічого такого він не мав на увазі, вона рідна нам людина і ми будемо дбати про неї.
– А тут взагалі заявила днями нам, несподівано – з вами так добре мені, діти мої, мовляв, ну що я там у себе одна буду робити? – усміхається мені Валентина. – Можливо, мені до вас переїхати? Я кажу, Тетяно Іванівно, ось це жарт зараз був? Вона, така – ну чому ж жарт, раніше сім’ї поколіннями разом жили, батьки старенькі поряд з дітьми завжди були! І всі були щасливі. У вас, може, дитинка скоро буде, мовляв, все одно коли-небудь же народите, так я буду з нею сидіти, допомагати вам.
Валентина з чоловіком живуть зараз в квартирі, яку взяли в кредит, ще досі за неї гроші виплачують. Квартира не сказати, щоб велика – такі зараз називають «евродвійка», хоча по суті ніяка це не повноцінна двокімнатна квартира, а однокімнатна квартира з великою кухнею. У прохідній кухні-вітальні зараз, власне, і живе сама свекруха моєї куми, Валентина з чоловіком живуть в невеликій спальні.
Валентині, зрозуміло, вже все це порядком набридло. Мало того, що доводиться обслуговувати матір чоловіка – готувати, годувати, прати, але ж з нею ще потрібно і розмовляти. Слухати нескінченні перекази серіалів і новини знайомих, про яких Валентина, чесно кажучи, нічого не знає і не хоче знати – своїх проблем достатньо зараз.
Підтримувала мою куму останнім часом лише думка про те, що свекруха не сьогодні-завтра збереться і поїде додому. Ну, може, через тиждень. Або після двадцятого – треба ще раз звозити її до лікаря.
Але тепер вже і лікар відкритим текстом сказав, що більше приїжджати не треба – якщо немає нових скарг, справи йдуть добре і мати відновлюється без проблем.
А Тетяна Іванівна, виявляється, додому і не збирається їхати зовсім. Пропонує продати її квартиру, купити спільно повноцінну двокімнатну або навіть трикімнатну квартиру разом з дітьми. І жити, як то кажуть, поживати, дітей наживати.
– Я взагалі в подиві великому, м’яко кажучи, після цієї розмови з нею про те, що вона хоче жити з нами! – розповідає Валентина. – Чоловікові кажу – це що таке взагалі? Я з нею не хочу жити постійно, я і так вже ледве живу під одним дахом з мамою, якщо чесно. Платимо, кажу, за цю квартиру такі великі гроші, щоб мати своє окреме житло, для чого? Щоб жити з твоєю мамою? Ну не потрібно це нікому, вона ж не стара людина, я розумію, що старих батьків потрібно доглядати і допомагати, але ж вона і сама ще спокійно може жити! Мені тоді взагалі простіше розлучитися, якщо чесно сказати!
– А чоловік як реагує на твої слова і все, що відбувається в вашій родині зараз?
– Я думала, він буде захищати свою рідну маму і просити, щоб я послухалась і зробила так, як його мама каже, а моя свекруха постійно щось просить, щоб нам жити разом. Але він несподівано мене підтримав. Каже, якщо чесно, я теж втомився від мами, треба її відправляти додому, але як? Може, каже, ти їй скажеш? Я не хочу, щоб вона на мене ображалася. А те, що вона образиться не на жарт – це точно.
Щиро кажучи, Валентина до цієї розмови і сама мріяла вже кілька разів зібрати Тетяні Іванівні валізу і викликати таксі, щоб воно відвезло свекруху додому назавжди. А тепер почула думку свого чоловіка і задумалася.
Чому вона має щось говорити його рідній мамі? Вийде так, що син у неї хороший буде, а невістка погана, як завжди? Валентина вирішила, що втручатися у це все не буде, адже чоловік з Тетяною Іванівною рідні люди, нехай між собою і розбираються. Хіба не вірне рішення?
Тепер Валентина свекрусі нічого не говорить і не перечить. Вона щодня говорить чоловікові, щоб з мамою своєю розбирався сам, щоб збирав її додому. Хіба вона не права?
Фото ілюстративне.
