Після розмови з донькою я вже через два дні була в Україні. Прийшла до них без попередження, майбутній зять якраз обідав, донька наліпила йому його улюблених вареників з вишнями.Я йому зразу сказала, що нам треба серйозно поговорити, мовляв, він має вирішити, в якому статусі буде моя донька, бо для мене це важливо. Якщо він хоче жити в квартирі, купленій за мої гроші – нехай вирішує, що робити. Я сподівалася, що після цієї розмови хлопець зробить моїй Людмилі пропозицію, але натомість він зранку наступного дня зібрав свої речі і пішов

Моя донька зустрічається з хлопцем вже 5 років, а він її досі заміж не покликав.

Я довго намагалася не втручатися, бо донька мені завжди казала, що вона вже доросла, що це їхні справи, але зараз, коли майбутній зять вже переїхав до моєї доньки, спокійно на це я дивитися не можу.

Почнемо з того, що дочка хоч і доросла (26 років), але живе в квартирі, яку я купила за свої заробітчанські гроші. Я заради того, щоб Людмилу свою житлом забезпечити, і поїхала в Іспанію на заробітки.

І тільки я їй квартиру купила, так в неї відразу хлопець і з’явився.

Я бачила його кілька разів через відеозв’язок, він мені не дуже сподобався, але Людмила відразу сказала, що у них все серйозно, тому я і не втручалася. Сподівалася, що вони одружаться, і стануть жити як всі.

Та далі зустрічань справа не рухалася. А в кінці вересня наречений доньки переїхав до неї. У мене дозволу вони не питали, бо житло оформлене на доньку, і вони прийняли це рішення самостійно.

– А він тобі пропозицію вже зробив? – питаю.

– Ні, – спокійно відповідає донька. – Але це не головне.

Оскільки я так не вважаю, то я вже через два дні була в Україні. Прийшла до доньки без попередження, майбутній зять якраз обідав, донька наліпила йому його улюблених вареників з вишнями.

Я йому зразу сказала, що нам треба серйозно поговорити, мовляв, він має вирішити, в якому статусі буде моя донька, бо для мене це важливо. Якщо він хоче жити в квартирі, купленій за мої гроші – нехай вирішує, що робити.

Я сподівалася, що після цієї розмови хлопець зробить моїй Людмилі пропозицію, але натомість він зранку наступного дня зібрав свої речі і пішов.

Тепер донька вважає мене винною в тому, що сталося. Каже, що якби я не втручалася, то вони б жили собі спокійно, адже зараз саме так, “без жодних зобов’язань”, живе багато молодих пар.

– Живіть і ви, – кажу. – Я не маю нічого проти. Але нехай він на квартиру заробить і тебе до себе приведе.

Доньку мої аргументи не переконали, тепер я для неї ворог номер один.

– Краще б ти сиділа в своїй Іспанії! – сказала мені донька.

Від її слів мені прикро стало на душі так, що словами не передати.

От скажіть мені чесно, що я зробила не так?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page