fbpx

Після розлучення з Ярославом, Оксана поїхала до своєї сестри в Італію і там влаштувалася на роботу. А син з внуком і невісткою продали свою квартиру, зробили ремонт в їхньому будинку і почали там жити. Але на будинок захотіла претендувати і друга дружина Ярослава, яка вважала, що теж має право на це майно

Коли Ярослав після 30-ти років шлюбу, надумав йти від дружини, він і сам не розумів, чим це йому обернеться в майбутньому.

Наближалося святкування 30-річчя їх з Оксаною сімейного життя, а на душі у Ярослава було дуже неспокійно.

З Оксаною одружилися вони молодими, все життя прожили душа в душу, і вона зовсім невинна в тому, що Ярослав на старості літ закохався.

Хоча сам Ярослав старим себе ніколи не вважав, в свої 55 він і справді виглядав років на 10 молодшим.

Марту зустрів 5 років тому і відразу зрозумів, що хоче бути з нею.

Жінка, хоч і була на 15 років молодшою за нього, все ж звернула увагу на імпозантного чоловіка.

Вони познайомилися на роботі і відтоді вже 5 років триває їхній роман.

Дружина, звичайно ж, нічого не підозрювала.

У Оксани з Ярославом он син вже дорослий, скоро внука їм подарує.

У клопотах і за роботою Оксана не помітила, що чоловік дуже змінився.

Скільки разів за ці п’ять років Ярослав збирався сказати дружині, що йде від неї, але постійно якось було не на часі.

То син вирішив одружуватися, треба разом робити весілля, то прийде додому, а на столі його чекає смачна вечеря – борщ, вареники, які з любов’ю приготувала для нього дружина, то тепер наближається 30-річчя їх сімейного життя.

Це ж збереться вся родина, тому момент знову не дуже вдалий.

Марта не переставала нагадувати, що колись їй набридне чекати і вона кине нерішучого Ярослава.

Цього Ярослав найменше хотів, тому пообіцяв Марті, що відразу піде від дружини, як тільки відсвяткують свій 30-річний ювілей.

Свято вдалося на славу – зібралося багато родичів і друзів, усі вітали Ярослава і Оксану і бажали їм прожити в любові і злагоді щонайменше до золотого весілля.

Проте це не змінило намірів Ярослава.

Через кілька днів він таки повідомив Оксані, що йде від неї до іншої жінки.

Сказати, що відтоді для Оксани завалився світ, це нічого не сказати.

Її навіть не тішило те, що Ярослав обіцяв не судитися за їхній спільний будинок, а залишити все дружині.

Натомість він забрав собі свій автомобіль.

Будинок і справді у них був добротний, на два поверхи.

Оксані без Ярослава він був не потрібний, бо ж для кого тепер буде дбати – син одружився і пішов жити у власну квартиру, яку вони самі з невісткою придбали, а чоловік зараз живе з іншою.

То ж Оксана сказала чоловікові, щоб оформив документи на сина, їхнього єдиного спадкоємця.

Перший час життя з молодою дружиною здавалося Ярославу казкою.

Вони з’їздили на море на відпочинок, та й з’являтися на людях з молодою красунею було значно приємніше, ніж з 55-річною Оксаною.

Правда, готувати Марта зовсім не вміла і не хотіла, але Ярослав не робив з цього проблеми, мовляв, ще навчиться.

Але вчитися Марта теж не поспішала.

Все частіше Ярослав сам стояв біля плити і готував обід чи вечерю для Марти та її 13-річної доньки від першого шлюбу.

Дівчинка відразу полюбила Ярослава і з самого початку почала кликати татом.

Все було добре до тих пір, поки Марта не дізналася, що Ярослав записав весь будинок на свого сина. Вона щиро розраховувала, що частку, яка належить йому, він перепише її доньці.

– А яка мені від тебе користь? – якось прямо вона запитала Ярослава.

– Ти прийшов з однією машиною, на якій сам і їздиш. Живеш в моїй квартирі, так що залишити щось ти не зможеш, бо нічого не маєш.

Ще кілька років і ти перетворишся на діда.

Так що любий, або ти забираєш від сина свою частку будинку, або повертайся до дружини.

Такого повороту Ярослав явно не чекав. Забирати нічого він не збирався.

Та й не було як. Після розлучення Оксана поїхала до своєї сестри в Італію і там влаштувалася на роботу.

А син з внуком і невісткою продали свою квартиру, зробили ремонт в їхньому будинку і почали там жити.

Але Марта не жартувала.

Дуже швидко вона зібрала речі Ярослава і виставила його за поріг.

Не маючи куди йти, Ярослав зателефонував синові, просив, щоб той його прихистив, хоча б на деякий час.

Син, звичайно, не відмовив батькові.

Перед цим у них відбулася серйозна чоловіча розмова.

Ярослав зізнався, що дуже шкодує про власний вчинок.

Тільки наробивши стільки помилок, він зрозумів, що перша дружина, то таки жінка від Бога.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page