Моє сімейне життя не склалося, і причиною в цьому є мої батьки. Адже я вийшла заміж не тому, що сама дуже цього хотіла, а тому, що вони наполягали, постійно говорили, що роки йдуть, тому швидше треба виходити заміж.
З Ігорем я познайомилася в університеті, він видався мені достойним кандидатом, ми одружилися. Мені було 22 роки, а йому 24. Після весілля я переїхала до нього, жили ми окремо рік.
Все у нас було наче непогано, але потім раптом він заявив, що усвідомив, що не готовий до сімейного життя, а тут дружина, яку треба забезпечувати. А він хоче жити, не несучи відповідальності, і йому хочеться жити одному.
Ігор пішов з роботи, сказавши, що накопичених грошей йому вистачить пожити для себе, мене любить, але от не хоче сім’ю та дітей.
Я не знала, що думати, адже видимих причин такої поведінки чоловіка не було. Вибору у мене не було, я зібрала речі і пішла до батьків жити. Але виявилося, що своїм батькам я теж не потрібна.
Батьки переконані, що я сама в усьому винна, кажуть, що треба було дивитися, за кого заміж йдеш. До слова, коли я виходила заміж, батьки раділи і говорили, що це добре.
А тепер вони чомусь змінили свою думку. Щодня вони мене питають: «Коли ти вже з’їдеш від нас?». Я мовчу, бо мені нікуди з’їжджати, я не заробляю так багато, щоб йти в орендоване житло.
Я підозрюю, чому батьки не в захваті від мого повернення. Квартира, в якій вони зараз живуть, куплена нещодавно. Батьки продали свою стару квартиру, а левову частку додала моя сестра, яка вийшла заміж за дуже забезпеченого чоловіка. Тому відразу батьки переписали цю квартиру на сестру.
Відколи я вийшла заміж, батьки мене просто викреслили з свого життя.
У сестри є чоловік і дитина. У них окрема квартира плюс ще дві квартири, які вони здають. Вони дуже добре живуть. І плюс батьківська квартира теж її.
Вона щодня телефонує батькам і каже, що їй не подобається, що я живу в цій квартирі і нехай я з’їду. Син у неї маленький, але ця квартира повинна дістатися йому в 18 років. Але я не претендую. Я ж тимчасово живу.
Після розлучення мені і так важко, а підтримати мене ніхто не хоче. Вдома я все прибираю, готую, гроші батькам віддаю на продукти, але мені все одно не раді.
При цьому сестра постійно повторює, що вона любить мене і що бажає мені щастя. А виганяє, щоб я більше заробляла і прагнула більшого.
Батьки мені не допомагають, це при тому, що вони самі не бідують. Я не претендую на їхні гроші. Я сама заробляю, але поки не багато. Сімейне життя у мене не склалося, хіба ж я винна у цьому. Мені ж потрібна від батьків тимчасова підтримка, а вони навіть це мені дати не хочуть.
В очах моїх батьків успішною є лише сестра, яка вдало вийшла заміж, і яка ще їм допомагає. А мене тато з мамою наче соромляться. Дуже прикро, що в наш час все вирішують гроші.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.