Я заміжня вже 20 років, у нас з чоловіком двоє дорослих доньок, обидві вчаться в університеті. І я помітила, що відколи діти поїхали з дому, ми з чоловіком стали віддалятися один від одного.
Сергій став пізно приходити додому, перестав їсти вечерю, яку я готувала для нього, а коли я розпитувала, як у нього справи, він відповідав мені, що дуже втомлений і що не має настрою про це говорити. Єдиною нашою спільною темою були діти, про дочок потрібно було піклуватися, вирішувати їхні проблеми, тут Сергій був завжди готовий допомогти.
Я стала здогадуватися, що у нього є інша. Мої припущення підтвердилися, коли я одного разу випадково почула його розмову з нею. Сергій намагався говорити дуже тихо, але те, що мені було треба, я почула.
«Почекай ще трохи, я подам на розлучення і ми обов’язково будемо разом», – сказав їй Сергій і ця фраза міцно засіла в моїй голові.
Що робити в такій ситуації я не знала, бо ніколи не думала, що таке може статися і зі мною. У нас була чудова сім’я, я добре дбала про чоловіка, але щось пішло не так.
Мене це дуже боліло, і я розповіла про все своїй найкращій подрузі, яка кілька років тому розлучилася з чоловіком з тієї ж причини – він знайшов собі іншу.
Ми довго говорили з Любою про життя і про те, чому воно так відбувається. Спочатку я плакала, а вона мене заспокоювала, потім ми відкоркували пляшку ігристого, роздумуючи над тим, що ж робити далі.
Коли ми виходили заміж, то ж думали, що то на все життя. Я запитала Любу, чому вона не боролася за свого чоловіка, а віддала його іншій. А вона мені відповіла, що людина – не річ, якою можна розпоряджатися. Що кожна людина має свободу вибору, а чоловік вибрав не її. Та й який сенс тримати когось біля себе і робити нещасним, адже ми всі навпаки хочемо бути щасливими. Потрібно вміти відпускати, а твоє щастя тебе обов’язково знайде.
До кінця вечора Люба таки мене переконала, що триматися за чоловіка не варто, особливо якщо він вже прийняв рішення піти. Краще відпустити і зайнятися собою, своїм життям.
Говорити Любі було легко. Я ж не уявляла тоді свого життя без Сергія, з яким прожила 20 років. Я не розуміла, що я буду робити без нього.
А на наступний день чоловік сказав, що має до мене серйозну розмову. Я відчувала, про що він хоче говорити, тому присіла на диван і пильно подивилася йому в очі.
Сергій подякував мені за чудові роки, прожиті разом, але зізнався, що у нього є інша людина, яку він любить.
Він говорив і плакав, було видно, що і йому було боляче. Я згадала пораду подруги – відпустити, бо він теж має право на щастя.
Після розлучення кілька місяців я ходила як в тумані, а потім я поїхала в село на все літо, допомагала мамі по господарству. До нас часто заходив сусід, допомогти коли щось стосувалося чоловічих рук. Стаса я знала з дитинства, він молодший він мене на вісім років. Якось так склалося, що він ще не був одруженим.
Життя закрутило так, що тепер ми з Стасом разом, і я чекаю дитину. Згадую слова подруги – відпусти, а твоє щастя тебе знайде.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
