Мені 27 років, у мене чотирирічний син, але щастя немає, кругом одні проблеми. Ми з чоловіком розлучаємося, вже і дата призначена. А що буде після розлучення, уявити складно: у мене ні кола, ні двора, ні заощаджень, ні житла. Більше того, в свої роки я не працювала ще ні дня – так вийшло.
Заміж я вийшла на останньому курсі університету, усі мені заздрили, мовляв я собі знайшла дуже вдалу партію. Родом я з села, а мій чоловік народився і виріс в обласному центрі, його батьки дуже забезпечені люди.
Саме батьки чоловіка віддали нам свою «зайву» квартиру, щоб у нас було своє гніздечко. І хоча ключі урочисто піднесли нам на весіллі, записана квартира була на свекруху. Але в усі ці тонкощі я якось не вникала. Що би там про мене не говорили, заміж я виходила по любові, хоч вже на той момент я чекала дитину.
І, хоча свекруха сприйняла мене з самого початку насторожено, я на це не зважала – головне, що чоловік мене любить. А решта – дрібниці.
Проте наш син народився дуже проблемним в плані здоров’я. Тільки до року ми разів десять лежали з ним в лікарні. Всі ці проблеми лягли на мої плечі, але я не скаржилася, так як дуже хотіла дитину. Але ось сил ні на що інше у мене просто не залишалося.
Трохи прийшла до тями я зовсім недавно – і виявила, на жаль, що колись коханий чоловік вже давно не зі мною… У нього з’явилася інша жінка і він зажадав розлучення.
І на сьогоднішній день у мене на руках хвора дитина, і йти мені нікуди. Після розлучення у мене один варіант: відправити сина до мами, в село, а самій знімати кімнату, шукати роботу і намагатися встати на ноги. З дитиною це зробити важко, а ось одній – вже реальніше. За два-три роки, що залишилися до школи, заробити грошей, купити квартиру і забрати дитину до себе, щоб в перший клас син пішов уже в місті.
Але ось на практиці реалізувати таке складно Без досвіду хоч би яку роботу знайти, тут вже не до покупки житла на перших порах. І спочатку, мабуть, доведеться дуже круто: жити невідомо де, працювати день і ніч, економити на найнеобхіднішому.
Але і відправляти сина в село теж не хочеться. Синові потрібні лікарі, фахівці, логопед, басейн. Ним потрібно займатися, а не просто наглядати. Моя мама навряд чи буде це робити.
Їхати в село разом з дитиною – теж не вихід. Роботу в селі годі й шукати, тут і в місті щось це непросто, а вже заміж вийти вдруге – і зовсім нереально. Жінки там, на городах, старіють швидко, і, якщо вже вирішуватися їхати туди в двадцять сім років, треба змиритися з тим, що нічого доброго вже не буде.
І тут несподівано з ініціативою виступила свекруха. Її пропозиція така – після розлучення я віддаю сина батькові, а фактично виховувати дитину будуть свекри. Люди вони забезпечені, і у них дитині буде добре. Вони будуть і лікувати, і розвивати, і в школу віддадуть в хорошу. І любити будуть, а як же. Досі вони якось не багато з дитиною спілкувалися, з огляду на нелюбов до мене, а ось якщо візьмуть назовсім, все буде по-іншому…
Об’єктивно жити у забезпечених бабусі і дідуся дитині буде краще. Тільки ось, мабуть, сина доведеться віддати назовсім.
І зустрічатися толком з ним не вийде. Зі свекрухою і до розлучення відносини були не найближчі, а тепер і зовсім нема про що говорити. І виросте син абсолютно чужою людиною.
Але, з іншого боку, в село до своїх батьків я теж не зможу часто приїжджати.
– Подумай про дитину! – каже свекруха. – Справа твоя, але везти його в таку далечінь і злидні – егоїзм. І якби ж то ти мала намір виховувати його сама, але віддати матері… У чому різниця для тебе? А йому у нас буде краще…
А може, зняти кімнату, знайти роботу, виживати з дитиною удвох на аліменти і зарплату… Я думала і про такий варіант, але як, якщо навіть поки на співбесіду поїхати неможливо? Няню найняти? А у свекрухи – краса: окрема кімната для хлопчика, збалансоване харчування, цирки-театри, новий конструктор просто так, а не на Новий рік, красивий якісний одяг, та все, що можна купити за гроші…
Виходить, сина треба віддати навіть не колишньому чоловікові, він йому даром не потрібний, а свекрам, які всі ці роки в гріш мене не ставили! Але що робити? Який вихід? Тягти дитину після розлучення до мами в село чи в знімну комуналку? Просто не знаю, що робити…
Фото ілюстративне – gettymages
