Пенсія для моєї мами явно пішла не на користь. Від нудьги вона робить не найкращі речі. За п’ять років, що вона на пенсії, мама розлучилася, і тепер робить все для того, щоб і я втратила чоловіка. А все через те, що їй нудно, вона не має чим зайнятися.
За тридцять років шлюбу моїх батьків, я не пам’ятаю, щоб між ними були якісь серйозні непорозуміння чи з’ясовування стосунків. Тепер я думаю, що у мами просто не вистачало часу, щоб придумати привід і роздмухати з цього сцену. Вона завжди віддавалася повністю роботі, яку дуже любила. Вона у мене педагог зі стажем.
Маму дуже цінували і колеги, і учні, і батьки. Вона вся віддавалася роботі. Додому мама приходила вже вимотана, але нам з татом все одно її уваги вистачало.
Але п’ять років тому мама вийшла на пенсію. Вона осіла вдома, і це стало початком кінця. Характер у неї почав псуватися семимильними кроками. З татом постійно якісь з’ясування стосунків на рівному місці, почала бурчати, докопуватись через якісь дрібниці, смикати його кудись сходити. Тато терпів три роки, думав, що у мами це мине, звикне жити на пенсії, знайде собі якесь захоплення і відчепиться вже від нього.
Але мама змінюватися на краще не збиралася, тому тато подав на розлучення. Сказав, що він надто старий, щоб зараз вислуховувати всі скандали, які дружина накопичила за тридцять чотири роки їхнього спільного життя.
Для мене це стало повною несподіванкою. Я не уявляла, що батьки можуть дійти розлучення. Мені завжди здавалося, що вони мають ідеальний шлюб. Тато сказав, що так і було, доки мама не вийшла на пенсію.
Після розлучення тато переїхав в іншу область до своєї сестри, а мама залишилася поруч зі мною. Я до того моменту вже рік була одружена, ми з чоловіком жили окремо, збирали на свою квартиру. Мама ж після розлучення попросила, щоб ми пожили з нею, бо їй самотньо. Я з найкращих спонукань погодилася.
Мама з перших днів стала докопуватися до мене і мого чоловіка по якихось дрібницях. Постійно робила зауваження, висловлювала невдоволення. Ніби це не вона запросила нас, а ми самі нав’язалися пожити. Пів року ми витримали, але потім було вирішено з’їжджати. Мама ображалася, та ми все одно переїхали, хоч це рішення далося нелегко.
Тепер мама продовжує псувати моє сімейне життя, але вже не цілодобово. Хоча як сказати. Щовечора вона у нас. Їй удома нудно, ось вона й приходить до нас. Чай попити, побалакати. Зауважень заодно зробити, привід для суперечки підкинути. Їй подій у житті не вистачає, ось вона їх собі створює.
Тільки мені все важче це терпіти. Я розумію, що мамі теж нелегко, але я не можу їй допомогти. Пропоную кудись їй записатися – не хоче, подруги всі з онуками, а нам із чоловіком поки що не до дітей. Не можу так жити.
Мама свій шлюб від нудьги розвалила, тепер те саме робить із моїм шлюбом. Єдиний варіант, який я бачу, не спілкуватися з нею, але й так теж не можна, це моя мама, я її люблю. Так, характер сильно зіпсувався, але це все одно досі вона. Не розумію, як зробити так, щоб і мамі було добре, і нам із чоловіком.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.