У мене склалася така неоднозначна ситуація, що я навіть не знаю, що робити. Невістка моя, Ніна, не дозволяє мені бачитися з онуками. Все тому, що мій син з нею розлучився. Але ж від цього я не перестала бути бабусею і внуків своїх любити.
Я завжди їм допомагала, з старшою внучкою, 8-річною Алінкою і гуляла, і книжки читала, і в садок водила. Два роки тому Олежик народився, але невістка тепер мене до них не пускає, то внук і знати мене не буде, а як колись побачить на вулиці, то не впізнає, тепер у них є інша бабуся і дідусь – батьки невістки, а я вже їм не потрібна.
Розлучилися вони майже рік тому. Я в їхньому розлученні не винна і аж ніяк до цього не причетна, все через квартиру. Андрій мій знайшов собі іншу, я не виправдовую сина, але в житті буває по-всякому. У його дружини була своя квартира, в якій вони і стали жити після весілля.
А невістка з внуками продовжувала жити в моїй спадковій квартирі, дісталося це житло мені в свій час від тата, я спочатку там квартирантів тримала, а коли син одружився, впустила їх з невісткою туди. Та зараз все змінилося, вони розлучилися, син платить їй аліменти, то ж логічно буде, якщо Ніна з’їде з моєї квартири.
Коли я побачила, що пройшло кілька місяців, а вона не думає з’їжджати, я стала сама натякати на те, що треба звільняти житлоплощу. Ніна родом з невеличкого містечка, її батьки в райцентрі мають двокімнатну квартиру, у неї не було іншого виходу, як повертатися з дітьми до них.
Я невістку розумію, там і місця мало, і старшій дитині треба нову школу шукати, а молодшому внукові садочок згодом, але ж це хіба мої проблеми. Я навіть обіцяла допомогти з переїздом, найняти машину, але невістка дуже образилася, і головне за що – за мою ж квартиру.
Ніна, напевно, розраховувала пожити у нас, але ж у неї є свої батьки, які за 9 років шлюбу нічим їм не допомогли, то ж тепер нехай включаються, я тут до чого. Я ж не багатійка, щоб чужим людям квартири дарувати. Ніну я перевезла, пообіцяли приїжджати щовихідних і допомагати чим зможу, та вона мене в телефоні заблокувала, на поріг до себе тепер не пускає.
В своїй квартирі після того, як невістка звідти з’їхала, я зробила ремонт і вирішила більше нікого туди не пускати, з мене вистачить, я вже побачила, що люди не вміють цінувати доброту, а потім за добро ще й ображаються.
От тільки я дуже скучила за внуками, нічого про них не знаю, хіба від чужих людей щось дізнаюся. Син теж нічого не знає, Ніна з ним спілкується лише на тему аліментів – так-ні, отримала-не отримала, і все, знати нашу родину вона тепер не бажає. А мені прикро, я ж до внуків прив’язалася, завжди допомагала, а тепер стала непотрібною.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
