Навіть не знаю, що робити. Пів року тому син розлучився, так колишня невістка тепер не дає мені з онуками спілкуватися. Але я ж від цього бабусею дітям бути не перестала, я то тут до чого. Мені ж вони не чужі. Раніше я часто до них приїжджала, гуляла з дітьми, старшу внучку, восьмирічну Оленку, до себе в гості брала, в театри дитячі водила, в парк на атракціони, особливо коли два роки тому у них молодший син народився.
А тепер мені до них приходити не можна, зустрічатися теж не дають. Старша внучка мене ще хоч пам’ятає, а молодший онук вже мене і забув! На вулиці зустріне – не впізнає рідну бабусю. Тепер у них є інша бабуся, а мені від цього так прикро, що не передати словами.
В їхньому розлученні я не винна, невістка образилася на мене через квартиру. Після весілля вони так і жили в двокімнатній квартирі, яка мені від матері дісталася. Але потім Артем, мій син, зустрів свою нову дружину, і пішов до неї. У тієї виявилася своя квартира. А невістка колишня, Христина, з дітьми залишилася в моїй квартирі. Розлучення оформили, місяць пройшов, інший, дивлюся – вона і не думає з’їжджати.
Я вже захвилювалася, почала їй някати, мовляв, що думаєш далі робити, як у тебе з роботою, як з житлом? Як будеш переїжджати, ми з батьком, мовляв, допоможемо і з речами, і з транспортом. Христина дуже здивувалася – з чого б це я завела таку розмову, а далі щиро зізналася, що не збиралася нікуди особливо їхати звідси.
Вона родом з невеличкого містечка за 40 кілометрів від нас, батьки залишилися там в їхній двокімнатній квартирі. Там і місця немає, і школу дочки міняти доведеться, і місце в садочку не просто буде знайти для молодшого сина.
І я розумію невістку, але ж це не мої проблеми. Я їй так і сказала, що до цієї квартири, яка належить мені, вона не має ніякого відношення, тому повинна з’їхати. І дала їй аж цілий місяць, щоб вона встигла добре зібратися. А вона образилася за мою ж квартиру…
Вона, мабуть, розраховувала пожити у нас, але ж вона не сирота! У неї батьки є, які за дев’ять років в їх сім’ю копійки не вклали, нехай тепер допомагають.
Зрештою, чому я маю чужим людям квартири наліво і направо роздавати. Одним словом, зібрали ми її і перевезли до батьків, з дітьми, звичайно. І все! Відтоді нас всюди в чорні списки поставила, ні їй, ні внучці додзвонитися не можу.
Після переїзду невістки в своїй квартирі я почала робити косметичний ремонт, планую її здавати, хоч якась прибавка до пенсії буде. Нікого зі своїх туди більше не пущу, вистачить! Тепер за мою ж доброту невістка на мене і ображається.
Я дуже скучила за внуками. Син теж нічого особливо не знає, з ним спілкується тільки з приводу аліментів! Так, ні, дякую, отримала – ось і все. Про дітей нічого не розповідає, дізнаємося від знайомих, що і як. А я ж до дітей прив’язалася, завжди допомагала, як могла. А тепер – ось так, я стала непотрібною.
Фото ілюстративне – ura.news.
