Оксана з Іваном прожили у шлюбі довгих 30 років. До святкування ювілею залишалося зовсім небагато часу, дружина ретельно готувалася до свята, а чоловік тим часом не знаходив собі місяця, обдумував, як сказати Оксані, що він йде з сім’ї.
Одружилися вони молодими, життя прожили гарно, між ними майже ніколи не було непорозумінь, і Оксана зовсім невинна в тому, що Іван на старості літ закохався.
Іван в свої 55 виглядав років на 10 молодшим за свій вік. Марину зустрів ще п’ять років тому і відразу зрозумів, що хоче бути з нею. Жінка, хоч і була на 15 років молодшою за нього, все ж звернула увагу на імпозантного чоловіка. Вони працювали разом, 5 років триває їхній роман.
Дружина, звичайно ж, ні про що не здогадувалася. У Оксани з Іваном он син вже дорослий, скоро внука їм подарує. У щоденних турботах Оксана не помітила, що чоловік дуже змінився.
Скільки разів за ці п’ять років Іван збирався сказати дружині, що йде від неї, але все якось не було слушної нагоди.
То син вирішив одружуватися, треба разом робити весілля, то прийде додому, а на столі його чекає смачна вечеря, яку з любов’ю приготувала для нього дружина, то тепер наближається 30-річчя їх сімейного життя.
Марина ж не переставала нагадувати, що колись їй набридне чекати і вона кине нерішучого Івана. Цього Іван найменше хотів, тому пообіцяв, що відразу піде від дружини, як тільки відсвяткують свій 30-річний ювілей.
Свято вдалося на славу – зібралося багато родичів і друзів, усі вітали Івана і Оксану і бажали їм прожити в любові і злагоді щонайменше до золотого весілля. Та це не змінило намірів чоловіка. Через кілька днів він таки повідомив дружині, що йде від неї до іншої жінки.
З цього моменту Оксана просто втратила зміст життя. Іван залишив їй їхній спільний будинок, а собі забрав лише свій автомобіль.
Будинок великий, на два поверхи, але Оксані без Івана він був не потрібний, бо ж для кого тепер буде дбати – син одружився і пішов жити у власну квартиру, яку вони самі з дружиною придбали, а чоловік зараз живе з іншою.
То ж Оксана сказала Івану, щоб оформив документи на сина, їхнього єдиного спадкоємця.
Спочатку життя з молодою дружиною здавалося Івану казкою. Вони з’їздили на море на відпочинок, та й з’являтися на людях з молодою красунею було значно приємніше, ніж з Оксаною. Правда, готувати Марина зовсім не вміла і не хотіла, але Іван не робив з цього проблеми, мовляв, ще навчиться.
Проте вчитися Марина теж не поспішала. Все частіше Іван сам стояв біля плити і готував обід чи вечерю для Марини та її 13-річної доньки від першого шлюбу. Дівчинка відразу полюбила Івана і з самого початку почала кликати татом.
Жили молодята добре, поки Марина не дізналася, що Іван записав весь будинок на свого сина. Вона щиро розраховувала, що частку, яка належить йому, він перепише її доньці.
Тут вона і усвідомила, що користі від Івана ніякої. Прийшов він з машиною, на якій сам і їздить, живе в її квартирі, а ще кілька років – і стане Іван зовсім дідом. Тому вона поставила чоловіку умову – або він забирає від сина свою частку будинку, або повертається до дружини.
Такого повороту Іван явно не чекав. Забирати нічого він не збирався. Та й не було як. Після розлучення Оксана поїхала до своєї сестри в Грецію і там влаштувалася на роботу. А син з внуком і невісткою продали свою квартиру, зробили ремонт в їхньому будинку і почали там жити.
Марина не жартувала, швидко вона зібрала речі Івана і виставила його за поріг. Не маючи куди йти, Іван зателефонував синові, просив, щоб той його прихистив, хоча б на деякий час.
Син не відмовив батькові, прийняв його у себе. Перед цим у них відбулася серйозна чоловіча розмова. Іван зізнався, що дуже шкодує про власний вчинок, адже він власними руками зруйнував їхнє сімейне щастя.
Перша дружина, то таки жінка від Бога – шкода, що він це пізно зрозумів. Що далі робити, Іван не знав…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.