Проживши з чоловіком майже десять років, в минулому році я наважилася на розлучення. Чоловік перестав приносити гроші додому, почав випивати, ми стали наче чужі люди. Але останньою краплею для мене став той факт, що він завів собі іншу жінку.
Наше розлучення проходило болісно не лише для нас обох, але і для нашого восьмирічного сина. Чоловік клявся, що зрозумів свої помилки і зміниться, але мені щось не дуже вірилося в це. Джерело
Ми розлучилися, але розійтися повністю не могли, тому що у нас є спільний син, який прагнув спілкування з батьком. Саме він і став приводом нашого примирення. Через дитину ми змушені були постійно бачитися. І вже через кілька місяців після нашого розлучення я стала помічати, що мій чоловік змінився в кращу сторону: знайшов роботу, став менше пити, почав більше уваги приділяти мені і синові. Коли я з ним жила, то грошей від нього не бачила, а зараз чоловік платив справно аліменти, давав сину кишенькові гроші, купував нам подарунки.
Я справді повірила, що він змінився, тому через якийсь час я не встояла, і пробачила його.
Щоб зайвий раз не тривожити дитину, ми вирішили поки-що не з’їжджатись, ми з колишнім чоловіком «зустрічаємося» – він ночує у нас, але свої речі ще зберігає на знімній квартирі.
Я ще боюся, щоб знову не стати на ті самі граблі. Я дійсно хочу вірити в те, що чоловік змінився, і минулих помилок не буде повторювати, але хто його знає … Може він так просто причаївся…
А ще, мені не дає спокою той факт, що чоловік не хоче знову зі мною одружуватися, каже, що це – зайва бюрократія. Але мені здається, що він щось задумав …
А я не хочу із законної дружини перетворитися в співмешканку. А чоловік цього не розуміє, для нього це «одне і те ж, тільки простіше». Через те, що він не хоче знову офіційно взяти мене за дружину, я сумніваюся в щирості його намірів.
Я думаю, що він боїться і втікає від відповідальності. Мій колишній чоловік вже давно почав говорити про те, що хоче купити машину, і можливо зараз у нього з’явилися на це гроші. От він і переживає, що якщо я знову подам на розлучення, то зможу відсудити в майбутньому частку від спільно нажитого майна. Та й гроші у нього зараз з’явилися, це ж в сім’ю їх потрібно буде віддавати.
Я вважаю, що якщо він хоче знову зійтися, у нас все має бути спільним, і ми з дитиною повинні бути юридично захищені. Я не хочу жити «як сім’я», я знову хочу стати з ним справжньою родиною! На мою думку, співжиття в принципі принизливо для жінки, а тим більше в нашому випадку – коли є дитина.
Я вже готова з ним зійтися, дуже хочеться, щоб ми знову почали жити разом, однак приймати його назад на таких умовах я не хочу … Я не розумію, чому мій чоловік не хоче одружуватися? Чим викликані його сумніви? Адже ми не чужі люди…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
