Після розлучення мій багатий чоловік купив мені однокімнатну квартиру на околиці міста. Михайло ще сподівається, що я заскучаю за комфортом і багатством, і повернуся до нього. Але для мене спокій в одній кімнатці – це краще, ніж жити в його величезному домі, в якому крім роботи, нічого я не бачила доброго

В 42 роки я круто змінила своє життя і ні про що не шкодую.

Щоправда, мене не зрозуміли ні друзі, ні родичі, деякі з них навіть перестали зі мною спілкуватися, але я на них не зважаю, бо вирішила, що життя в мене одне і мені треба прожити його так, щоб ні про що не шкодувати.

Справа в тому, що я пішла не лише від чоловіка, я пішла з багатого, ситого життя практично в нікуди.

Заміж я вийшла в 20 років, мій чоловік був старшим за мене на 8 років, і на той час вже сформувався як особистість.

Михайло був з багатої родини, до того ж, і сам непогано заробляв, тому ми відразу стали жити у власному заміському будинку.

З часом наш дім лише ставав більшим, а я відверто не розуміла чоловіка, навіщо йому все це?

У нас був лише один син, і чоловік давно купив для нього квартиру, там залишилося лише ремонт зробити.

А нам двом такого величезного будинку було просто забагато. Доходило до того, що ми могли ввечері не зустрітися, бо чоловік приходив з роботи пізно і закривався в своїй кімнаті.

Тим часом, вся робота по дому була на мені, і це при тому, що я теж ходила на роботу.

І прибрати, і випрати, і попрасувати, і зварити – за день я так втомлювалася, що під вечір мені хотілося просто лягти на диван.

Хоч в нашій сім’ї і було багато грошей, але ними розпоряджався чоловік, тому я не могла собі дозволити купити без його дозволу щось з одягу чи взуття.

Здебільшого, він був проти обновок, тому я ходила в обносках.

Про відпочинок в нашій сім’ї теж не йшлося, чоловік вважав, що поїхати на море чи в гори, це те саме, що викинути гроші на вітер.

І ось в один момент я вирішила, що далі так тривати не може, і сама сказала чоловікові, що хочу розлучення.

Він дуже розлютився, бо спочатку подумав, що у мене хтось є.

Михайло ніяк не міг повірити, що я нікого не маю, а йду від нього тому, що мене не влаштовує таке життя.

Оскільки наш будинок був записаний на його маму, то при розлученні мені нічого не дісталося.

Поки-що чоловік купив мені однокімнатну квартиру на околиці міста. Він ще сподівається, що я заскучаю за комфортом і багатством, і повернуся до нього.

Але для мене спокій в одній кімнатці – це краще, ніж жити в його величезному домі, в якому крім роботи, нічого я не бачила доброго.

Зараз ми розлучені, вже майже рік я живу сама, зарплати моєї мені вистачає і на одяг, і на кіно, і навіть на море я встигла з’їздити.

Так що я ні про що не шкодую!

Мама чоловіка розпускає про мене різні плітки, мовляв, що я її турботливого синочка не оцінила, бо не всім так щастить, як мені.

Але я не хочу на це зважати, свій вибір я вже зробила.

А як ви вважаєте, я правильно вчинила?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.