В 42 роки я круто змінила своє життя і ні про що не шкодую.
Щоправда, мене не зрозуміли ні друзі, ні родичі, деякі з них навіть перестали зі мною спілкуватися, але я на них не зважаю, бо вирішила, що життя в мене одне і мені треба прожити його так, щоб ні про що не шкодувати.
Справа в тому, що я пішла не лише від чоловіка, я пішла з багатого, ситого життя практично в нікуди.
Заміж я вийшла в 20 років, мій чоловік був старшим за мене на 8 років, і на той час вже сформувався як особистість.
Михайло був з багатої родини, до того ж, і сам непогано заробляв, тому ми відразу стали жити у власному заміському будинку.
З часом наш дім лише ставав більшим, а я відверто не розуміла чоловіка, навіщо йому все це?
У нас був лише один син, і чоловік давно купив для нього квартиру, там залишилося лише ремонт зробити.
А нам двом такого величезного будинку було просто забагато. Доходило до того, що ми могли ввечері не зустрітися, бо чоловік приходив з роботи пізно і закривався в своїй кімнаті.
Тим часом, вся робота по дому була на мені, і це при тому, що я теж ходила на роботу.
І прибрати, і випрати, і попрасувати, і зварити – за день я так втомлювалася, що під вечір мені хотілося просто лягти на диван.
Хоч в нашій сім’ї і було багато грошей, але ними розпоряджався чоловік, тому я не могла собі дозволити купити без його дозволу щось з одягу чи взуття.
Здебільшого, він був проти обновок, тому я ходила в обносках.
Про відпочинок в нашій сім’ї теж не йшлося, чоловік вважав, що поїхати на море чи в гори, це те саме, що викинути гроші на вітер.
І ось в один момент я вирішила, що далі так тривати не може, і сама сказала чоловікові, що хочу розлучення.
Він дуже розлютився, бо спочатку подумав, що у мене хтось є.
Михайло ніяк не міг повірити, що я нікого не маю, а йду від нього тому, що мене не влаштовує таке життя.
Оскільки наш будинок був записаний на його маму, то при розлученні мені нічого не дісталося.
Поки-що чоловік купив мені однокімнатну квартиру на околиці міста. Він ще сподівається, що я заскучаю за комфортом і багатством, і повернуся до нього.
Але для мене спокій в одній кімнатці – це краще, ніж жити в його величезному домі, в якому крім роботи, нічого я не бачила доброго.
Зараз ми розлучені, вже майже рік я живу сама, зарплати моєї мені вистачає і на одяг, і на кіно, і навіть на море я встигла з’їздити.
Так що я ні про що не шкодую!
Мама чоловіка розпускає про мене різні плітки, мовляв, що я її турботливого синочка не оцінила, бо не всім так щастить, як мені.
Але я не хочу на це зважати, свій вибір я вже зробила.
А як ви вважаєте, я правильно вчинила?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.