Так склалося моє життя, що рік тому я розлучилася зі своїм чоловіком. Микола виявився зовсім не сімейною людиною, мені з ним було важко.
Та у нас з Миколою є син, зараз йому два роки. Чоловік платить аліменти, хоча невеликі, але й на тому добре, адже я знаю, що багато він не заробляє. Мені дуже допомагають батьки, привозять продукти, гуляють з синочком. Моя старша сестричка живе заможно, купують речі та іграшки дитині, а ще віддає все після своїх дітей. У неї і чоловіка є два авто, тому, якщо мені кудись потрібно, вони відвезуть без проблем. Тому мені живеться добре, якщо можна так сказати.
Микола зараз живе у своїх батьків, йому так простіше: немає ніяких обов’язків, мама привчила його, що все йому готує, підносить, прибирає, пере. А син навіть думки не має, що, йдучи додому з роботи, потрібно купити хліба. Він просто так звик, що вдома все є.
Коли ми розлучилися, я розуміла, що б там не сталося, а в сина має бути тато, тому підтримувала спілкування з своїм чоловіком.
Він іноді просився в гості до нас, каже, що хоче побачити сина. Це добре, звісно, що він проводить час з дитиною, тому я погоджувалася завжди, адже синочок дуже любить татка.
Та останнім часом колишній чоловік приходить мало не щодня. Повертаючись ввечері з роботи, купує синові цукерку і заходить в гості. Ми якраз вечеряти сідаємо і я, звісно, пропоную вечерю і Миколі. він добре поїсть, вмикає телевізор і вкладається на дивані. Поряд сідає син і вони розмовляють.
Такі часті візити мені не дуже до вподоби, виходить, наче чоловік приходить поїсти і відпочити, купивши просто одну цукерку.
Я мовчала, не знала, як правильно вчинити, але останнього разу колишній чоловік розставив всі крапки над “і”.
Він прийшов пізно, я вже вкладала сина спати. Коли той побачив тата, відразу схопився і заходився з ним гратися. Микола попросив щось поїсти, мені довелося розігрівати вечерю, а потім він сказав синові, що залишиться в нас, адже завтра йому на роботу, вже пізно. Я натякнула Миколі, що мені ця ідея не подобається і він став збиратися додому. Та синочок, вже зрозумівши, що тато буде з ним, став просити, щоб той залишився.
Микола пішов, маленький став плакати і пів ночі ми не спали, адже тато з ним не залишився.
Наступного ранку я набрала Миколу і сказала, що він має приходити лише у вихідні дні. Виходить, що я ніби й розлучена, а ще маю годувати свого колишнього чоловіка.
Можливо, я вчинила неправильно, але іншого вибору поки не бачу.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
