fbpx

Після розлучення донька з дитиною прийшли до мене, бо вони досі у мене приписані. Звичайно, ми прийняли, підтримали, кімнату звільнили їм з малюком. Але у мене таке враження, що це не вона до нас прийшла, а ми до неї. Зауваження робить, все їй не так – хоч тікай з власного дому

– Мені здається, що донька сама в усьому винна. Вони з чоловіком три роки в шлюбі прожили, дитину народили, а тепер все, кінець, – розповідає про дочку 60-річна Анна Степанівна. – Зараз дитині виповнилося всього три місяці, і чоловік її вигнав! Два тижні тому прийшла з валізою і коляскою, каже, буду розлучатися.

Ну, звичайно, прийняли, підтримали, кімнату звільнили їм з малюком. Але у мене таке враження, що це не вона до нас прийшла, а ми до неї. Зауваження робить, критикує, все не те і не так! Хоч тікай з власного дому.

Олександрі, дочці Анни Степанівни і її чоловіка, 32 роки, вона давно вже живе окремо від батьків. Як тільки почала працювати на останньому курсі вузу, зняла кімнату з подругами, пізніше переїхала в однокімнатну квартиру, а потім познайомилася з Віталієм. Вже через пів року молоді люди жили разом у його квартирі, а незабаром і одружилися.

– Жили прекрасно, відносини нормальні були і з нами, і у них між собою! – розповідає Анна Степанівна. – Дитину планували довго, коли вийшло, дуже раділи. Дитина народилася, гарний такий хлопчик, чого ще треба? Сваха дзвонила, розмовляла, вона теж переживає, винуватою себе почуває, мабуть, хоча вона тут причому.

– Може, помиряться ще?

– Не знаю, Олександра налаштована серйозно, на розлучення подала вже. Наш знайомий юрист порадила на аліменти подати на дитину і на себе відразу, але ми не стали – зять грошей дає і так досить, добровільно. Поки так, а не даватиме – ну, подамо на аліменти офіційно, це ж можна зробити в будь-який момент. Але проблема не в цьому! Щось важко ми з дочкою вживаємося, ось що. Думаю, що і зятю було з нею важко.

Анна Степанівна з чоловіком живуть у маленькій двокімнатній панельної квартирі в спальному районі столиці, і у них вже свій уклад. Анна Степанівна лягає пізно, дивиться телевізор і в’яже «під фільм», чоловікові ж рано вставати на роботу. Вони і роз’їхалися було по різних кімнатах. Але тепер, з приїздом дочки, їм довелося знову заселитися в одну спальню.

Відносини від цього не покращилися, Анна Степанівна з чоловіком почали часто з’ясовувати стосунки на підвищених тонах.

– Вчора сказала чоловікові щось голосно і різко, – розповідає Анна Степанівна. – Олександра вже летить: «Ану тихо! Ви лякаєте дитину». Я їй кажу, може, мені взагалі на вулицю піти зі свого будинку? Не галасуйте, будьте тихо, воду не спускайте.

Дочка заборонила Анні Степанівні користуватися мікрохвильовкою, теж через міркувань того, що «в домі ж дитина».

– Раніше так зручно було, в тарілку поклав, погрів, поїв, посуду брудного мінімум! – зітхає жінка. – А тепер треба в сковорідку все складати, масло витрачати, і довше це набагато виходить.

Тепер молода мати причепилася до телевізора.

– Раніше він у нас завжди фоном грав, нікому не заважав, зараз дочка його вимикає, сидимо в абсолютній тиші! – ділиться Анна Степанівна. – Увечері я включаю тільки собі. І то – він дитині заважає, виявляється! Дочка каже – слухай в навушниках, а я не можу в них.

Не знаю вже, як з нею уживатися, я через два тижні після її заїзду п’ятий кут по квартирі шукаю, що далі буде? Якщо вона затримається у нас до трьох років, до виходу на роботу, я сама з дому втечу.

Подруга радить показати дочці, хто в домі господар, а якщо не дійде – зібрати їй валізу, і нехай йде, куди знає. Прописана Олександра з дитиною у мами, ось і прийшла вона за місцем прописки. Не відправиш же рідну дочку з немовлям жити на вокзал. Але і з нею ніякого життя немає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page