Будинок для себе я практично збудувала сама. Для цього поїхала на заробітки в Італію і пробула там довгих 20 років. Повернулася додому рік тому, якраз закінчила будівництво, зробила новосілля і вирішила, що хоч на старість поживу в добрі.
Життя моє легким не назвеш. Я народилася в дуже бідній сім’ї, нас у мами було троє, тому розраховувати на батьків мені не доводилося. Заміж я вийшла відразу після закінчення технікуму, і пішла з чоловіком жити до його мами.
Я навіть згадувати не хочу, як мені жилося у свекрухи, собі я просто не належала. Пам’ятаю, як я мріяла, що житиму у власному будинку, вставатиму коли захочу, а не в шостій годині ранку, коли встає свекруха, і їсти буду теж, що сама хочу, а не те, що готує мама мого чоловіка, мені вона теж казала, що готувати.
Проживши 20 років з чоловіком, я вирішила з ним розлучитися і їхати на заробітки. Моя дочка на той час виросла, навіть заручилася з своїм нареченим, тому за неї я не хвилювалася. Чоловіку було байдуже, він цікавився лише оковитою і друзями.
Дочка з розумінням до цього віднеслася, і я поїхала. За перших чотири роки я заробила своїй Любі на квартиру. Вони вирішили не купувати однокімнатну, а скластися разом з батьками чоловіка і купити відразу двокімнатну. Ідея була непоганою, то ж я погодилася.
Наступні роки я будувала собі будинок своєї мрії, все зароблене вкладала в будівництво. Мрія жити у власному будинку була сильнішою за всі труднощі, які довелося мені пережити за кордоном.
Додому я приїжджала раз в рік, і одного разу я зустріла свого давнього знайомого. Михайло теж давно розлучився з дружиною, ми з ним відтоді стали переписуватися, дзвонили один одному, а коли я повернулася, ми вирішили зійтися і жити разом.
І в цей час моя дочка розлучилася з чоловіком. Зять знайшов собі іншу, Люба про це дізналася і не змогла пробачити. А коли сказала, що розлучається, з’ясувалося, що квартира, яку вони купили, за документами належить мамі мого зятя. Сваха оформила квартиру на себе, тому що вона дала більшу частину грошей.
Люба про це знала, але оскільки вона була впевнена в своєму чоловікові і не збиралася з ним розлучатися, тому не була проти таких розкладів, хто ж знав, що все так станеться.
Після розлучення дочка з двома дітьми повернулася до мене, я була не проти, адже будинок великий. Та несподівано Люба виявилася проти того, щоб я заміж виходила і приводила Михайла додому.
Дочка називає такий мій вчинок необдуманим, каже, що він лише через будинок зі мною хоче одружитися. Та я так не вважаю, Михайло мені дуже близький по духу, ми розуміємо одне одного без слів.
Невже я не заслужила хоч на старість бути щасливою. Хоча в моєму випадку про старість говорити рано, адже мені всього 61 рік.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.