Ми з братом давно дорослі, в обох не склалося сімейне життя. Але ж це не причина, щоб прийти на все готове, як зараз зробив Іван.
Ситуація склалася у нас дуже непроста, навіть не знаю, що тепер робити.
Мені 38 років, родом я з села, що знаходиться в 50-ти кілометрах від обласного центру.
Нас з братом мама виховувала одна. Коли ми виросли, брат одружився і пішов жити до своєї дружини, а я залишилася з мамою в селі.
Згодом і я також вийшла заміж. Чоловік мій переїхав з іншої області, тому свого житла у нас не було.
Мамина хата в селі була настільки маленькою і старою, що ми вирішили спочатку йти на знімання.
Та коли ми зрозуміли, що більша частина нашої зарплати йде на оренду житла, ми вирішили будувати хату у моєї мами на подвір’ї.
Будувалися ми 10 років, за цей час у нас народилося двоє дітей, ми з чоловіком багато працювали, просто пропадали на роботах зранку до вечора, аби лише швидше переселитися в нову хату.
Але переїзд в нове житло щастя нам не приніс.
Мій чоловік знайшов собі іншу і пішов з сім’ї. А я залишилася з боргами, недобудованим до кінця будинком і двома дітьми.
Чоловік не став претендувати на частку в будинку, сказав, що все залишає дітям, але тоді вже ніякі аліменти платити не буде.
Я погодилася на його умови, бо у мене просто не було іншого вибору.
Він повернувся в своє місто, а я залишилася вдома розгрібати наші проблеми.
Коли мої діти трохи підросли, я залишила їх на маму, а сама поїхала на заробітки в Німеччину.
З часом мені вдалося повіддавати всі борги і довести наш будинок до ладу, на це я витратила кілька тисяч євро.
Життя налагодилося, єдине, що мене хвилювало – це те, що мої діти ростуть без мене.
Але з часом і це виправилось, бо весною минулого року я забрала дітей до себе, і тепер ми живемо всі разом.
Вдома залишилася одна старенька мама, їй зараз 76 років. Я і її хотіла забрати до себе, але їхати до мене за кордон вона відмовляється.
Ми з дітьми їй телефонуємо щодня, я навіть сусідці заплатила, аби та дивилася за моєю мамо.
Приблизно в січні мій брат розлучився з своєю дружиною. Там теж дуже непроста ситуація була.
І Іван не придумав нічого кращого як повернутися додому, начебто до мами.
Але ж насправді від маминої хати нічого не лишилося, ми все перебудували, вклавши величезні гроші.
Зараз брат живе в моєму новому будинку. Він важко переживає розлучення, часто приходить нетверезий і приводить до нас додому таких же друзів.
Мама їм нічого сказати не може, а я боюся, що якщо так і далі піде, то він з своїми дружками просто рознесе мені будинок.
Може статися так, що все, що я за роки надбала, брат може пустити по вітру.
Що мені робити, я просто не знаю?
Будинок досі на мамі, та й брат звідти не виписаний, тому формально брат має всі права на житло.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
