fbpx
Життєві історії
Після одруження мій старший син дуже змінився, він начебто соромиться мене. Зате з тещею носиться, всі вихідні, свята – у них, онуки тільки ту бабусю знають. У мене є квартира і я давно думала над тим, як розпорядитися спадщиною. На минулому тижні я оформила заповіт. Всі, звичайно, думали, що я навпіл все поділила між двома синами, але я вирішила не так. Навпіл б вони і без заповіту поділили. А я ось саме хочу, щоб більша частина майна дісталася молодшому синові і його сім’ї

Я пенсіонерка, мені 67 років, маю двоє дорослих дітей, сини – одному 39, іншому 37 років. Обидва живуть окремо, одружені, у старшого двоє школярів, молодший з дружиною теж з дня на день чекають на народження другої дитини. Обоє працюють, обоє взяли собі в кредит квартири.

У мене є квартира і я давно думала над тим, як розпорядитися спадщиною. На минулому тижні я довела цю справу до кінця – дійшла все-таки до нотаріуса, оформила заповіт. І синам сказала про це, обом. Нехай знають, що є документ.

Всі, звичайно, думали, що я навпіл все поділила між двома синами, але я вирішила не так. Навпіл б вони і без заповіту поділили. А я ось саме хочу, щоб більша частина майна дісталася молодшому синові і його сім’ї! Тому що старший не заслужив, я вважаю!

Навіть винний не син, а його дружина. З невісткою у мене стосунки не складаються з самого початку. Я все життя думаю і зрозуміти не можу, в чому я перед старшою невісткою завинила? Начебто я нічим ніколи її не ображала, навпаки. Але мені з самого початку ясно дали зрозуміти, що моїй присутності не раді!

На самих початках приготую щось, несу їм, пригостити. «Ой, ми таке не їмо!». У журналі статтю знайду, несу показати – «Ой, ми таке не читаємо!». Передачу по телевізору захочу обговорити – «Ми таке не дивимося!».

Все життя поводить себе так, ніби вона принцеса. Все з таким гонором робить, що словами не передати.

А подарунки, які я їй спочатку дарувала, вона викидала в смітник. Ну ось і як після такого? Захочеться щось ще робити?

Мені так було образливо. Я зрозуміла, подарунки мої їй не потрібні. Онуків мені теж не давали принципово. Раптом не тим нагодую, не так скажу, все правильне виховання зіпсую! Дивно, як це я своїх двох дітей виростила, не зіпсувала? І чоловік її нормальною людиною виріс.

Правда, не для мене. Після його одруження як стіна між мною і старшим сином. Син начебто соромиться мене. Зате з тещею носиться, всі вихідні, свята – у них, онуки тільки ту бабусю знають. Ой, та що вже тепер, багато можна говорити, все життя ж не перекажеш!

Коли одружився другий син, я, навчена непростим досвідом, поставилася до невістки трохи насторожено. Однак молодша невістка швидко розтопила лід недовіри з мого боку.

Така мила, усміхнена, товариська! Завжди розповість все, в гості покличе. Я її навчила наші фірмові котлети робити, так у неї так виходить – краще, ніж у мене! Вона взагалі молодець, господиня виняткова. Вдома порядок, чистота, навіть зараз, коли вона вже при надії! Завжди цікавиться здоров’ям, запитує, чим допомогти. Коли у сина день народження, завжди з ранку мені дзвонить і вітає з іменинником! Спасибі вам, каже, за сина, такого гарного чоловіка виховали! Так приємно, просто не передати!

Хтось може і скаже, що я зробила неправильно, віддавши все молодшому сину, але з огляду на ті відносини, які склалися в моїй родині, я вважаю, що зробила все чесно. Відносини з старшою невісткою тепер явно не покращаться, а швидше за все так і зіпсуються остаточно. До того ж, швидше за все, і між сім’ями братів тепер кішка пробіжить.

Але я мала право віддати своє добро тій сім’ї, яка «змогла знайти підхід» до мене. Хотіла старша невістка бути гордою і незалежною – нехай буде. У неї свої батьки є. Так не питання, нехай свої батьки спадок їй і відпишуть.

А моє добро залишиться тим, хто добре до мене ставився – думаю, це буде справедливо.

Фото ілюстративне – cian.

You cannot copy content of this page