Вдруге Марія вийшла заміж в 55 років. Вона навіть не сподівалася, що все може так статися, але життя часом вносить свої корективи.
Просто Марія рано вдовою стала. Любила воно свого Петра, 17 років з ним в любові і злагоді прожили, донечку народили. Але Петро у засвіти пішов несподівано дуже, і залишив Марію одну.
Про інших чоловіків жінка і не думала, навіть не дивилася в їхню сторону, жила собі заради донечки.
Юля була і красунею, і розумницею. Мама дуже нею пишалася, шкодувала лише, що Петро не бачить, якою гарною виросла їхня донька.
Все змінилося тоді, коли Юля вирішила виходити заміж. Зятя вона додому привела, бо у них свого житла не було.
Марія не мала нічого проти, навпаки, тішилася за щастя своєї дитини.
Тільки ось Олег, зять, виявився людиною з дуже непростим характером, він з перших днів почав встановлювати свої порядки в квартирі тещі, а сама теща його відверто дратувала і він це не приховував. Наприклад, зранку, коли Олег збирався на роботу, Марія повинна була тихо сидіти в своїй кімнаті і не виходити з неї, поки зять на роботу не піде. Не любив Олег, коли теща в ванну чи на кухню заходить, як він збирається вранці.
А потім Олег став прямо говорити, що заважає їм Марія, адже квартира невелика, всього дві кімнати, а у них дитина скоро народиться, і запропонував тещі переїжджати в село, в будинок, що дістався їй у спадок від батьків.
– Синку, та куди ж я поїду, якщо там ремонту не було 30 років? – просилася Марія.
– Ми Вам дах підлатаємо, щоб не текло, і жити можна, – підтримала неочікувано свого чоловіка донька Марії. – А коли назбираємо грошей, то і ремонт зробимо, – пообіцяла вона.
Так Марія в село і переїхала, в хату, де не було ніяких умов – ні води, ні опалення, одна стара пічка і криниця на вулиці. Як буде Марія зиму зимувати, вона не знала.
По сусідству з нею жив один чоловік, Дмитро. Марія його знала ще з дитинства, але потім заміж вийшла, і їхні дороги розійшлися.
А тепер у них з Дмитром виявилося багато спільного, їхні половинки вже у кращому світі, а їм треба ще якось жити тут, на цій землі. От і подумав Дмитро, що не буде великого гріха, якщо вони з Марією зійдуться на старість. А що тут такого, коли двоє самотніх людей стануть опорою і підтримкою одне для одного? Навіть якщо немає великої любові. Та є повага, і є бажання і потреба піклуватися одне про одного.
І Марія погодилася, навіть сама від себе не чекала, що прийме таке рішення. Дмитро виявився чудовим господарем, він швидко відремонтував в хаті Марії все, що треба було, навіть воду в будинок провів.
Але після одруження забрав Марію до себе, оскільки жив сам у великому, зручному будинку, який сам же і збудував в свій час, бо і на заробітки їздив, і руки золоті мав, все сам вмів робити.
Коли донька з зятем почула, що мама так гарно влаштувалася, вирішили вони продати її відремонтований Дмитровими руками будинок в селі, бо захотіли собі квартиру більшу купити, і їм грошей не вистачало.
Марія готова була погодитися, але Дмитро вчасно її напоумив, сказав, що поки він з нею, вона в безпеці, образити її він нікому не дасть, але коли його не стане, то її діти її по вітру пустять.
Відмовила Марія доньці, не дозволила продати хату. Юля за це на матір сильно образилася, сказала, що Марія – егоїстка, яка думає лише про себе.
А яка Ваша думка? Марія егоїстка? Чи жінка все правильно зробила?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.