fbpx

Після Нового року до нас приїхав товариш мого чоловіка, 18 років тому ми у нього на весіллі були, я ще тоді помітила, що шлюб цей ненадовго. Але я помилилася, бо прожили вони довго і лише кілька тижнів тому розлучилися

Днями у нас гостював товариш мого чоловіка, 18 років тому ми в нього на весіллі гуляли! Іван розповів, що сімейне життя у нього не склалося, але я не була здивована. Щиро кажучи, я ще на весіллі зрозуміла, що цей шлюб ненадовго: якісь вони занадто різні.

Наречена вже чекала дитину, а Іван хоч і казав, що радіє, але якось без ентузіазму виглядав вже на реєстрації. Але я помилилася, бо прожили вони багато років, а розлучилися нещодавно, перед Новим Роком. У них була гарна сім’я, син студент, квартиру купили, машину. Вісімнадцять років прожили!

Іван розповів свою історію, каже, що із дружиною завжди були чужими людьми, абсолютно різні, як були із самого початку, так і залишилися. Одружився я, каже, тільки заради сина, і всі ці роки жив заради нього. Тому що, як не крути, дитині потрібен батько. Все життя, мовляв, мріяв – вирощу сина та піду. І рівно за місяць до вісімнадцятиріччя подав на розлучення.

– Що ж раніше не пішов, якщо вже з дружиною так недобре було? – поцікавилася я.

А він – мовляв, а який сенс був одружитися тоді з нею через дитину, щоб через два-три-п’ять років піти все одно? Так тільки гірше. Ні, каже, я, коли одружився, вже знав, що дитину маю виростити. І виростив до кінця…

Не знаю, правильно це чи ні. Але батько він чудовий, звичайно. Сином все дитинство займався посилено. У походи водив, усьому вчив, часу не шкодував. А тепер син, каже, дорослий, більше я нікому нічого не винен, можу і собі трохи пожити. Квартиру залишив дружині та синові, машину забрав… У сорок років, каже, життя тільки починається…

Як вам такий вчинок? Зразок відповідального підходу? Зробив все що міг. Не відкупився аліментами, як більшість у подібній ситуації, а виростив та ще й квартиру залишив.

Тільки ось чи варто так мжити? Можливо, піти було чесніше і до сина, який зараз, виходить, виріс у дуже дивній сім’ї, хоч і за батька, і до себе, та й до дружини. Їй теж під сорок, син виріс, чоловік пішов, і що далі, незрозуміло. Може, при іншому розкладі, поряд зі старшим сином, був би в неї зараз люблячий чоловік та інші діти… Хоча не факт.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page