fbpx
Життєві історії
Після нашого весілля чоловік практично не хотів мене забезпечувати, весь свій заробіток він витрачав тільки на оплату знімного житла, а решту віддавав своїм батькам. Я була не проти того, що чоловік заробляє менше за мене, але я не могла змиритися з тим, що я повинна все тягнути на собі

З Максимом доля звела нас випадково, ми познайомилися на весіллі у друзів. На той момент я була керуючою відділу на фірмі, до того ж, у мене доволі забезпечені батьки, а Максим працював барменом в кафе. Так вийшло, що між нами виникла симпатія, ми почали зустрічатися не зважаючи на різницю у соціальному статусі. Через пів року вирішили одружитися.

Ми жили кілька років, і у нас почалися проблеми фінансового плану. Чоловік практично не хотів мене забезпечувати, весь свій заробіток він витрачав тільки на оплату знімного житла, а решту віддавав своїм батькам. Я була не проти того, що чоловік заробляє менше за мене, але я не могла змиритися з тим, що я повинна все тягнути на собі.

Потім у нас народилася дитина і на деякий час я була змушена піти в декрет. Я все ж сподівалася до якогось часу, що чоловік візьметься за розум, але він і далі продовжував віддавати свої гроші батькам, а мені казав, що якщо мені не вистачає, то мої багаті батьки можуть щось підкинути.

Потім я вже розчарувалася і зрозуміла, що цей шлюб за розрахунком і у чоловіка була мета, щоб мій тато все йому влаштував (тобто квартиру, хорошу роботу і т. д). Природно, ці думки прийшли тоді, коли вже було пізно. Я запропонувала чоловікові якийсь час пожити окремо.

Звичайно, ніхто ніколи не хоче розлучення, тим більше, якщо є дитина. І зараз я на роздоріжжі – зійтися і жити далі, проковтнувши всю свою образу, чи розійтися. Але від цього мені не стане легше. Я позбавлю дитину батька, та й в цілому буду відчувати себе не дуже добре і мені навіть боляче думати про розлучення, хоча є шанс вийти заміж ще раз, але чи пощастить? Тільки одному Богу відомо.

Хоч я і була проти, але мої батьки дивлячись на мою ситуацію, хочуть купити квартиру, щоб наш шлюб не зруйнувався. Але навіть якщо я буду жити з чоловіком, я вже не хочу спілкуватися і їздити до його батьків і взагалі їх бачити не хочу. Тому що свекруха мені теж попсувала життя, налаштовуючи свого синочка проти мене і забираючи з нашого сімейного бюджету гроші.

Як мені бути? Як вчинити? Зійтися з чоловіком, купити квартиру і жити? Розлучитися і забути про них? Зійтися і поставити умову чоловікові, що не буду спілкуватися з його родичами і при цьому, щоб він забезпечував?

Я прекрасно розумію, що руйнується сім’я. Але також я і розумію, що якщо зараз залишити все, як є, то потім я дуже про це пошкодую.

Фото ілюстративне – Femmie.

You cannot copy content of this page