Мені вдалося побудувати чудові стосунки з мамою чоловіка і я цим дуже пишаюся. Характер у свекрухи далеко не цукор, у мого чоловіка є два брати, так їхні дружини з свекрухою взагалі майже не спілкуються. А у мене вийшло стати її другом.
Моя мама завжди мені казала, що не можна бути такою байдужою і неуважною, хвилювалася, що мене ніхто заміж не візьме. А я не байдужа, я просто не бачу сенсу переживати за кожну дрібницю і робити з мухи слона.
Я вмію пристосовуватися до того, що хтось інший вирішує, що і де лежатиме, яку постільну білизну купити та куди пересунути крісла. Для мене це не так принципово.
Знайомство з майбутніми родичами вирішили поєднати із днем народження тата мого нареченого. Тобто була звана вечеря, на якій були присутні не тільки його тато і мама, а й обидва брати з дружинами. Мій чоловік у сім’ї наймолодший, різниця з братами у нього велика – зі старшим десять років, із середнім сім. У мене з їхніми дружинами теж велика різниця у віці, але це мене не бентежило.
Зустріли нас добре, хоча майбутня свекруха так пильно дивилася на мене, намагаючись максимально мене розгледіти. Посміхатися вона посміхалася, але при цьому уважно вивчаючи мене. Загалом атмосфера вечора мені сподобалася, я намагалася бути сама собою.
До весілля ми якось не спілкувалися більше з братами чоловіка, надто багато справ було. Натомість другий день весілля ми трохи посиділи з його братами і їхніми дружинами. І невістки стали наперебій скаржитися мені на свекруху, попереджаючи, що мені буде з нею дуже нелегко. За їхніми словами виходило, що життя вона мені не дасть, а своє право на особисте життя доведеться відстоювати. Дружина старшого дивері поскаржилася, що вона з чоловіком у перші два роки мало не розлучилися завдяки старанням його мами. Друга невістка сказала, що у них ситуація аналогічна.
– Прийде, скрізь ніс суне, намагається все на свій лад усе переробити, а трохи їй слово – одразу ж біжить скаржитися синові, що її не поважають, її думки не враховують.
– То ми не збираємося з нею жити. У мене своя квартира є, – відповіла їм я, чим викликала сміх у обох дівчат. Виявилося, що вони зі свекрухою під одним дахом теж ніколи не жили, але це нічого не змінило. Дружини братів переконували, що привід для непорозумінь свекруха знайде без мене.
Близько місяця ми з чоловіком жили спокійно, а потім затіяли ремонт у квартирі. Ось тут свекруха і нагрянула. Дізнавшись, що ми плануємо ремонт, вона одразу влилася в обговорення, і взяла все у свої руки. Вже наступного дня вона привезла шпалери, фарбу і заявила, що до вихідних підвезуть ламінат. Я подивилася на те, що привезла мама чоловіка, знизала плечима і подякувала. Свекруха була дуже здивована, мабуть, готувалася до затяжної суперечки, а її не сталося.
А чого сперечатися? Я не любитель ходити магазинами і щось вибирати, особливо для ремонту, в якому взагалі нічого не розумію. А тут уже все обрали і навіть привезли. Чудово! Ось нам із чоловіком просто байдуже, які у нас будуть шпалери. Ми заощадили гроші, час і нерви. Чоловік спочатку мені не повірив навіть, що я щиро вдячна його мамі за допомогу, а коли зрозумів, що я і справді не збираюся з нею сперечатися, сказав, що вибрав правильну жінку.
А свекруха продовжувала випробовувати мене на міцність. Притягла якісь сервізи замість нашого різномастого посуду, привезла якісь старі меблі до нас, і постійно дивилася на мене, як відреагую. Як мені реагувати? Говорила спасибі та йшла займатися своїми справами.
Я не заважала свекрусі лазити на своє задоволення по шафах, хоч і бачила, що вона цим займається, хоч і намагається приховати. Не відповідала на випади з приводу моїх кулінарних талантів, бо визнавала, що порівняно з нею я і справді дилетант у цій справі. Я їла та нахвалювала. Цілком спокійно ставилася до того, що після ремонту саме свекруха займалася розкладанням речей по місцях. Місця теж визначала вона.
Вже два роки я одружена. У мене ідеальні стосунки зі свекрухою, ми жодного разу не посперечалися. Обидві невістки вважають, що я просто до неї підлабузнююсь, але мені насправді не завдає незручностей така турбота мами чоловіка. А чоловік радіє, що ми порозумілися і не тягнемо його в різні боки. Його мама жодного разу йому на мій рахунок нічого поганого не сказала, це я точно знаю. А мене не напружує її часта присутність у нашому житті.
Те, що мама господарює на моїй кухні, не робить мене поганою господаркою. Мені байдуже, як вона перекладе рушники, і що перепрасовуватиме сорочки свого сина. Нехай собі розважається. Я просто скажу спасибі, від щирого серця, і піду займатися своїми справами. Зате в родині у мене спокій і я щаслива у сімейному житті.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
