Я дуже вдячна своєму чоловіку Руслану за 15 років шлюбу, хоча нам довелося багато пережити. Це у мене другий шлюб, коли я за нього виходила, у мене були вже дочка та син від першого шлюбу.

Руслан відразу порозумівся з моїми дітьми. Жили спочатку дуже важко. Бувало й так, що чоловік надовго залишався без доходу. Тоді головним годувальником сім’ї була я. Грошей вистачало лише на оплату комуналки та харчування. І навіть у такі моменти ми не сперечалися. Потім усе налагодилося, обставляли квартиру, навіть машину взяли, з кредитом, правда, але все ж.

Декілька років тому не стало батьків Руслана. У нього є молодший брат і коли постало питання про спадщину, чоловік вирішив, що нехай все відійде до брата. Мова йшла про невелику двокімнатну квартиру, два гаражі та дві машини свекра. Не бозна-які машини, але нам би на той момент гроші теж не були б зайвими.

Моя мама тоді сказала, що якось неправильно зять розпорядився спадщиною. Я теж так вважала, але сперечатися не стала: не моє, лізти не буду. Руслан вважав, що братові важче — отже, нехай так і буде. Брат швиденько оформив все на себе, ми залишилися при тому, що мали.

А потім діти виросли: дочка моя вже одружена, син відучився, отримав диплом, зараз у нього є кохана дівчина, а Руслан влаштувався на добру роботу. Одним словом, живемо добре.

Нещодавно не стало моїх батьків, пішли один за одним. Після мами з татом залишилися трикімнатна квартира, дача та рахунок у банку: батьки накопичували все життя.

Мій чоловік відразу сказав, що треба йти до нотаріуса, оформляти спадщину. Але ми з братом вже все вирішили. Дачу мама ще за життя внучці своїй відписала за заповітом, квартиру ми поділимо на двох, а рахунок у банку нехай залишається тільки йому. Це буде справедливо, якщо батьківська дача цілком дістанеться моїй дочці.

Донька вирішила дачу продавати і вкладатися в будівництво будинку. Мій молодший брат зі своїх причин рахунок, що дістався йому у банку, переоформив на мою дочку. Він знає, що ми ніколи один одного «не кинемо», настане час, і племінниця йому гроші всі поверне, до копієчки.

А ось із Русланом у нас почалися відверті негаразди. Він вважає, що мені належить і частина грошей на вкладі, і частина від продажу дачі.

Я спробувала йому пояснити, що позиватися з рідною дочкою і рідним братом не маю наміру. Ми поділили все за взаємною згодою, у мене немає претензій ні до кого.

– Це моя спадщина, – кажу йому. – Ти своїм майном розпорядився давно, я жодного слова не сказала, хоча на той момент ми жили набагато гірше, ніж зараз.

Чоловік навіть заговорив уже про розлучення. Мовляв, якщо я його порад не потребую, то тоді можу жити одна і своїм розумом. А я не хочу дотримуватися його порад. Він мав право залишити все своєму братові, тепер я маю право розпоряджатися своїм майном як вважаю за потрібне.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.