От я стільки років прожила, а ніколи навіть й подумати не могла про те, що квартира наших мами й тата стане каменем спотикання між мною та моїми рідними сестрами.
Наша мама все своє життя пропрацювала на заводі, і від підприємства їй була дана хороша чотирикімнатна квартира, в якій ми всі щасливо жили однією великою родиною. Наші батьки та п’ятеро дітей: я, дві сестри та два брати.
Потім коли ми усі виросли та вже були дорослими людьми, я і мої сестри виїхали з рідної домівки в інші міста влаштовувати своє сімейне життя. Згодом у нас з’явилися діти, маємо свої сім’ї. А мама й тато та наші брати залишилися жити в тій квартирі.
Але так вийшло, що спочатку не стало обох моїх братів, на жаль, через деякий час за ними пішов і наш тато. Залишилася там жити лише одна мама.
Ми до неї їздили по черзі втрьох з сестрами, відвідували її. Після таких усіх негараздів, які трапилися у маминому житті, вона часто недобре себе почувала.
Та якби там не було, але в нас не виходило їздити до неї дуже часто, так як ми жили далеко зі своїми сім’ями. Незабаром мами теж не стало, на жаль. І у нас з сестрами залишилася тільки порожня чотирикімнатна квартира.
Коли ми взялися за все, то просто виявилося потім, що ця квартира досі не була приватизована та мати була там оформлена, як квартиронаймач.
Поговоривши зі своїми двома сестрами, ми ніби як вирішили усі разом, що будемо приватизувати цю квартиру. Згодом планували, що ми її продамо і поділимо суму на трьох дітей, так як в цій квартирі ніхто з нас жити не хоче. У всіх життя налагоджене вже, тече в своєму руслі, своя в інших містах, діти, робота.
Але ось минуло вже три роки, як не стало нашої мами, а квартира досі не приватизована. Запитайте чому? Мені навіть соромно людям чужим сказати, коли мене запитують про це.
А справа в тому, що ми не можемо нормально зібратися та вирішити, як нам краще вчинити, хто буде збирати документи, хто буде ходити по інстанціях, хто буде власником квартири за документами, в кінці кінців. Адже на одну людину оформити все легше, швидше і дешевше, якщо дві інші сестри напишуть відмову, але якоїсь довіри, як колись, немає і в цьому якраз проблема, напевно.
Найцікавіше те, що поки там ще жили батьки, в останні роки вони не працювали, за комуналку ніхто не платив. Накопичилася дуже велика сума боргу за всі ті послуги.
Ці борги тепер лежать на нас з сестрами, так як ми там прописані в цій квартирі і нам потрібно зараз всю цю величезну суму оплатити якось.
Я віддала на це найбільшу частину грошей, повернувши борги, так як я заробляю більше них. Зараз квартира пустує. Поки ми нічого не робимо з документами, так як нібито у всіх свої справи і турботи, моя молодша сестра, для чогось стала робити в цій квартирі ремонт, я так розумію, вона вже вирішила, що хоче там жити.
Вона вже давно наймає робітників, контролює все з іншого міста. Я їй сказала, живи, оформлюй все на себе, будь власником, але віддай мені мою частку. На що вона сказала, що таких грошей у неї немає, і нічого вона віддавати не буде. А ремонт йде повним ходом.
Мені не потрібна ця квартира, щиро кажучи, я хочу, щоб або ми її оформили та відразу продали, але щоб її оформити ми повинні зібратися всі разом втрьох, так як скрізь потрібні наші підписи, або нехай вона забирає її, і віддає мені частину грошей, я відмовлюся від своєї частки на користь неї і випишусь.
Але сестра ніяк не йде на нормальний діалог, ми сперечаємося постійно по телефону, і проблема не вирішується зовсім вже досить таки довго, все залишилося на тому рівні, якому було, лише між нами одні непорозуміння.
А третя моя сестра взагалі не може визначитися, на чиєму вона боці, і що хоче вона. Сьогодні вона підтримує мене, завтра вона підтримує її, коли з нею розмовляє наодинці.
Невже нам доведеться розбиратися в вищих інстанціях між собою, невже рідні люди не можуть самі між собою домовитися?
Або мені потрібно змиритися з тим, що сестра візьме квартиру собі? Як мені вчинити правильно? Адже ми рідні люди і для мене це важко, непросто зараз в цій ситуації. Нас троє, боюся, що ми просто пересваримося за батьківський спадок і все. Як тут все вирішити? З чоло почати мені?
Фото ілюстративне.
