Моїх батьків не стало, коли мені було всього п’ять років і мене до себе забрала тітка, рідна сестра тата. Коли мама з татом були живі, ми жили прекрасно. Тато з мамою заробляли дуже не погано і ми жили у величезній квартирі, у тата була велика машина, за містом, у нас була гарна дача. Але мами з татом не стало і я опинилася у тітки, вона оформила опікунство.
У тітки є дочка Мирослава, моя двоюрідна сестричка, але з нею у нас стосунки склалися не вельми приязні. Мирослава весь час мене діставала, хоча вона молодша за мене. Моя тітка Анна, по початку, була дуже добра тітка, але такою вона була тільки на людях, а насправді, вона була дуже жадібна і обачлива жінка, яка ніколи свого не упустить. Жили ми у нас, в батьківській квартирі. За весь той час поки ми жили разом, тітка ні разу не приголубила мене, я не чула від неї не одного доброго слова.
Живучи у тітки, нічого доброго я згадати не можу. В мої обов’язки змалку входило прибирання, миття посуду підлоги, мультики дивитися, мені строго заборонялося, а солодощі, були тільки для Мирослави. Батькову машину тітка швидко продала, на дачу ми теж перестали їздити, навіть мамині сукні та татові костюми зникли, зате тітка і її дочка, почали красиво одягатися і ходити в різні кафе, але без мене, мені не можна було кудись ходити з ними.
Тоді я не розуміла, всі речі були просто продані, а виручені гроші, нібито, йшли на моє виховання. Одного разу, ми переїхали в квартиру, моєї тітки. Квартира була, невеликий, однокімнатна десь на околиці міста, а через пів року, мене відправили в дитячий будинок, а нашу квартиру тітка просто продала.
У дитячому будинку спочатку було важко, але потім все стало налагоджуватися, з’явилися друзі і стало веселіше. Там я отримала непогану освіту і після випуску я жила на знімній квартирі. Я влаштувалася в супермаркет, правда поки прибиральницею, але обіцяли підвищити. В один з робочих днів, в магазин повинен був приїхати господар цього супермаркета. В той день всі бігали, метушилися і я в тому числі.
Приїхав господар, Сергій Олександрович і коли побачив мене, він довго і пильно, дивився на мене а в кінці робочого дня, мене викликали в кабінет керуючого. Коли я прийшла, в кабінеті був тільки Сергій Олександрович. Він запропонував мені сісти і запитав як мене звуть і хто мої батьки. Я розповіла йому все про себе.
Сергій Олександрович посміхнувся і сказав, що знає мене давно, ще з самого мого народження, виявляється, він був другом моїх батьків і коли це сталося з моїми батьками, вони з дружиною були за кордоном. Коли повернувся додому, відкрив мережу магазинів. Зараз будується ще один торговий центр і коли його добудують, потрібен буде керуючий і цю посаду він запропонував мені, але потрібно відповідну освіту.
У мене її не було і я хотіла відмовитися, але Сергій Олександрович сказав, що допоможе з навчанням, але тільки вступити, а вивчитися я повинна сама. Я звичайно ж, погодилася. Вчитися і працювати, було звичайно ж важко, але я впоралася і після блискучого закінчення, мене чекала прекрасна робота, а найголовніше, високооплачувана.
Після кількох років наполегливої праці, я купила гарну, двокімнатну квартиру. Одного разу, на порозі моєї нової квартири, з’явилася, моя двоюрідна сестра Мирослава. Звідки вони з матір’ю дізналися, де я перебуваю і чим займаюся, мені не відомо. Мирослава прямо з порога заявила, що я зобов’язана влаштувати її на хорошу роботу і пустити її жити в свою квартиру, поки та не знайде собі гідне житло.
Так як у Мирослави, нема ніякої освіти, я запропонувала їй попрацювати, для початку, прибиральницею, а там видно буде. Але вона категорично була проти, працювати прибиральницею і подзвонила мамі, вона як і раніше, скаржилася матусі. Тітка сказала, що я все життя буду їй зобов’язана, за моє хороше виховання і якби не вона, то ще не відомо, що з мене вийшло б і якщо я не пущу Мирославу, жити у мене, то вона взагалі забере у мене квартиру.
Я була ошелешена словами тітки. За ті роки, що ми з нею не бачилися, вона анітрохи не змінилася, навпаки, стала ще жадібнішою. Але вона не врахувала, що змінилася я. Я вже давно не та маленька дівчинка, з якою можна було нечесно поводитися. Цього разу я вирішила, що ні тітки, ні сестри, більше не буде в моєму житті.
Фото ілюстративне – ispovedi.
