З Андрієм разом ми вже майже три роки, нашій доньці скоро виповниться рік, а ми досі не розписалися. Причин для цього є багато, адже Андрій так і не переконав мене у тому, що він готовий стати чоловіком для мене і батьком для нашої дитини. Він і сам не поспішає вести мене до РАЦСу, більше того, з своєю мамою він досі мене не познайомив.
Андрій то з’являється в нашому з донькою житті, то зникає. Я продовжую жити в квартирі своїх батьків, куди після виписки привезла і дитину, а Андрій періодично приходить до нас. Тому сім’єю такі стосунки назвати важко. Після народження дитини я сподівалася, що пропозиція руки і серця все-таки надійде. Але час йде, а все як і раніше. Дочка записана на мене, я отримую допомогу як мати-одиначка. Мої батьки допомагають в міру можливості, але у них свої проблеми, спасибі, що з квартирою допомогли.
Мати чоловіка про мене дізналася нещодавно. Коли я зрозуміла, що свекруха до нас не приходить, бо не підозрює про наше існування, я наважилася сама їй подзвонити, запросити на святкування дня народження внучки. Якраз Софійці на днях мав виповнитися один рік.
Після довгих роздумів я вирішила сама зателефонувати свекрусі, навіть запросити в гості, адже вона внучки ще й не бачила. Думаю, розтане бабуся, поквапить сина – пора вже дати дитині прізвище батька, скоро будемо подавати заяву в садок. Дай думаю, зроблю сюрприз для чоловіка, взяла тихенько номер свекрухи.
Ось тут і відкрилася мені страшна правда: вона була дуже здивована, не могла зрозуміти, на день народження якої внучки я її кличу. Чоловік приховав, за цілий рік не знайшов часу, бажання або сміливості сказати матері, що він став батьком! Цілий рік! Що це? Він не бачить нас в своєму майбутньому? Чи це захист свого приватного життя від владної матері? Не розумію! Вже не знаю, чи хочу я такої сім’ї, в якій соромляться своєї дитини.
Свекруха все ж прийшла в гості, бо була ошелешена почутим – у її сина є дружина і дитина. Андрій жив у неї, і жодним словом не обмовився про мене. Але наша зустріч нічого доброго мені не принесла. Я випадково почула, як вона говорила своєму синові, що квартирка хороша, жінка підходяща, поживи, озирнися, але в РАЦС не поспішай, встигнеш ще.
Думаю, це вона його і налаштовує проти справжньої сім’ї. Намагалася поговорити з чоловіком, але він не готовий до рішучих кроків. Так і живемо – я з донькою у своїх батьків, Андрій – у своєї мами. Грошима він нам теж майже не допомагає, бо останні кілька місяців він залишився без роботи.
Моя мама мені радить добре подумати, чи взагалі потрібен мені такий чоловік. Шкода, що все так вийшло, адже донечка росте практично без батька. Та й мати Андрія, навіть після знайомства з внучкою, ще жодного разу до нас не прийшла. Я не розумію їхню сім’ю, невже так і далі буде продовжуватися? Може і справді варто припинити ці відносини зараз…
Фото ілюстративне – freepik.