fbpx

Після декрету я вирішила вийти на роботу і це стало причиною нашого з чоловіком розлучення. Подруга мене підтримала. Сказала, що чоловік мій не має рації. Якщо порахувати фінанси і витрати, то вийде, що я його утримую. А от свекруха так не вважає. Всім нашим знайомим вона розповідає, що я з її сина брала гроші за квартиру

Чоловік сам мені запропонував не виходити на роботу, а сидіти з дитиною. – Мені здається, що на роботу тобі виходити з декретної відпустки немає сенсу, – каже. – Дитина ще маленька, почне в садку хворіти, хто з нею сидіти буде. Так що краще побудь вдома з дитиною.

Мама підтримала мого чоловіка, мовляв, так краще буде, адже зарплата у мене невелика, а дитині краще буде, коли мама буде частіше з ним.

Одним словом, рідні мене переконали, що мені потрібно звільнитися. Я пішла на роботу і написала заяву. Грошей в сім’ї стало менше, а потреби дитини більші. Уклад життя чоловіка не змінився. Він працював в офісі цілий день. Приходив надвечір додому, вечеряв і лежав на дивані, захоплений переглядом улюблених фільмів.

Зарплату йому ніхто не збільшував, та й він сам не прагнув більше заробити. Коли я йому говорила, що грошей нам не вистачає, він відповідав – давай будемо більше економити.

Я знаю ціну кожній копійці. Я розумію, що у нас немає боргів і кредитів немає, але і гроші від цього не з’явилися. Вирішила поскаржитися мамі:

– Вадим, міг би підробіток знайти. Сам наполіг, щоб я кинула роботу. Обіцяв, що ми з сином не будемо ні в чому мати потребу. А тепер що виходить. Каже, що нам потрібно включити «режим економії».

Чоловік в останній місяць став контролювати мої витрати, тому що вважав, що я тринькаю гроші. Дійшло до того, що він взагалі перестав давати гроші на дрібні витрати. Сказав, що не варто так витрачатися на різні косметичні засоби, можна обійтися одним шампунем і шматком мила. Гроші у мене були в руках тільки коли мені їх давала мама. Але цього не вистачало ні на що. На продукти гроші я випрошувала у чоловіка.

– Ти можеш купити одну курку і розподілити її на сім днів. Потрібно раціонально підходити до витрат, – твердив чоловік.

Мені набридло ділити м’ясо на маленькі шматочки. Коли синові було п’ять років, я вирішила шукати роботу. Мама сказала, що підстрахує, якщо що. Потрібно буде, вона на пенсію піде, але внук не буде без нагляду. Але чоловік не вірив в те, що мені вдасться знайти роботу. Він мене переконував, що навіть якщо я і почну щось заробляти, грошей всеодно нам не вистачатиме. Мовляв, їх ніколи не буває багато.

– Мені набридло у тебе гроші просити. Так хоча б я заробляти буду, — пояснила я чоловікові. – Це наша спільна дитина, а тобі шкода грошей на нього і на мене. Із задоволенням поміняюся з тобою ролями. Ти посидь вдома, а я попрацюю.

– У тебе зарплата завжди була меншою, ніж у мене, – пояснив чоловік. – Як би ми жили на твої копійки! Тобі просто набридло гарне життя. Не вмієш ти цінувати те, що маєш.

Справді, життя у мене було хороше, просто слів немає. В одних кросівках ходила п’ять років. Не пам’ятаю коли собі останній раз одяг купувала. Роботу я знайшла через два місяці.

Зарплата у мене була практично така ж, як у чоловіка. Але він вирішив не залишати без уваги цей факт і придумав як мене провчити.

– Значить якщо ти працюєш, то утримуй сім’ю нарівні зі мною, – заявив він. – Невже ти думала, що я один буду тягнути все на своїх плечах.

Вирішила знову поділитися своїми переживаннями з мамою, мовляв, чоловік каже, що ми в рівній мірі повинні тепер сім’ю утримувати. У нас окремий бюджет, ми скидаємося на комуналку, на продукти. Якщо щось не вистачає, я повинна додати. Чоловік не приймає в цьому участь.

Мама мені щиро співчувала. А свекруха сказала, що в цьому немає ніяких проблем. Позиція її сина нормальна.

Подруга мене підтримала. Сказала, що чоловік мій не має рації. Якщо порахувати фінанси і витрати, то вийде, що я його утримую. Коротше кажучи ми повільно і впевнено рухалися до розриву. Оскільки жили ми в квартирі, яку мені залишили мої батьки, то я сказала, що в такому випадку чоловік мені повинен платити за оренду як власниці. Він же мені кожну копійку рахує, а я значить я теж можу так робити.

– Я заплачу за минулий місяць і піду. Ноги моєї в цьому будинку не буде, – сказав чоловік.

Ми з чоловіком розійшлися. Свекруха вважає мене винною у всьому. Всім нашим знайомим вона розповідає, що я з її сина брала гроші за квартиру.

На ці розмови я уваги не звертаю. Чоловік мій повернувся жити до мами. Я подала на розлучення і на аліменти. Суд присудив йому суму, яка з лишком покривала витрати на сина. Ось так закінчилося наше сімейне життя. Я впевнена, що якби з самого початку чоловік не почав все ділити на «моє і твоє», то все у нас би було добре.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page