fbpx
Життєві історії
Після бабусі свекруха вступила у спадок, а потім розділила дім між сином та дочкою, бо жити в селі вона не захотіла. Тепер ми хочемо викупити частину сестри чоловіка, але нас не влаштовує ціна

Колись бабуся мого чоловіка разом з своєю сестрою купила будинок на двох. Дім мав два входи, у кожного з господарів по половині будинку. Зручності були спільні у дворі, колодязь за парканом, подвір’я теж спільне. Жили сестри дружно між собою.

Коли не стало сестри, бабуся чоловіка була єдиною спадкоємицею за нею, тому будинок став її повністю. Розбирати стіну і перетворювати будинок на єдиний простір тоді не стали. Та й обігрівати половину будинку дешевше, ніж весь будинок.

Після бабусі свекруха вступила у спадок, а потім розділила дім між сином та дочкою, жити в селі вона не захотіла.

– Мені там робити нічого. Город я не люблю, жити волію у своїй квартирі. А ви самі там знаєтеся, хочете живіть, хочете під дачу облаштовувати, а хочете продавайте, – сказала свекруха.

Будиночок був у занедбаному стані. Мій чоловік і чоловік золовки тоді скинулися, поновили дах, дещо по фундаменту підправили, а потім золовка збунтувалася і сказала, що витрачати гроші на цей будинок більше не хоче. Чоловік сперечатися з дружиною не став.

А ось у нас на будиночок були великі плани. Розташовувався він вдало, село житлове, розвивається, щороку тут більше будинків з’являється. Та й сам будиночок за належного звернення ще не один десяток років може простояти.

У нас із чоловіком давно вже була мрія переїхати за місто, але будувати будинок з нуля чи купувати готовий довго та дорого, тож мрії залишалися мріями. А тут такий подарунок долі. Звичайно, вкладень туди потрібно безліч, але робити все можна було поступово.

Сестра відразу позначила чоловікові, що вона не вкладатиметься. Для неї цей будиночок лише дача, не більше.

Наше будівництво йшло чотири роки, ми навіть кредит брали, щоб прибудувати теплий санвузол, підвести на свою половину воду, поставити і засклити веранду, поміняти систему опалення і таке інше.

Ірина, сестра мого чоловіка, за цей час на своїй половині з’явилася лише один раз на самому початку нашого будівництва. Приїхали з друзями, шашлики посмажили та поїхали. Більше не приїжджала і не цікавилася, що відбувається з її будинком. Вони з чоловіком два рази на рік їздили на море, а потім вона пішла в декрет і близько року тому народила дитину. У декреті золовка і згадала, що в неї взагалі дача є.

Коли вона побачила результат наших праць, відверто почала нам заздрити. Нам дійсно було чим пишатися. Наша частина будинку була готова до цілорічного комфортного проживання. Ми там і жили майже весь час, зрідка вибираючись до міста.

На половину сестри чоловіка ми не заходили. Ключів нам ніхто не залишав, робити нам там не було чого, електрику відключили ще в останній візит сестри та її чоловіка.

Жити в їхній половині було неможливо, тому вона попросилася пожити в нас, поки чоловік буде у вихідні приїжджати й упорядковувати будинок. Мене це не втішило, але я вирішила не відмовляти. Сестра чоловіка запевняла, що це максимум на тиждень.

Я вирішила на цей тиждень переїхати в місто, якраз у мене там справ накопичилося. Затрималася я у місті на три тижні. За цей тиждень Ірина з усіма зручностями розташувалася на нашій половині будинку. На своїй вона нічого не почала навіть робити. Як я знаю, зять приїхав, подивився, сказав, що тут купа роботи, і поїхав знову працювати. На цьому золовка і заспокоїлася.

Але мене такий стан справ не влаштовував. За три тижні можна було хоча б навести в будинку порядок, привести його в житловий стан, протопити, просушити, але нічого не робилося. А на нашій половині вона почувала себе як удома.

Я її прямо спитала, коли вона планує переселятися.

– А куди я піду, там жити неможливо. Чоловік сказав, що там роботи не на один рік.

Я сказала, що тоді завтра брат допоможе їй дістатися міста, він якраз туди їде у справах.

– Ти мене з власного будинку виганяєш? – запитала зовиця, але я їй нагадала, що її власний будинок знаходиться через стінку.

Вона обернулася до брата, шукаючи підтримки, але він підтримав не її, а мене. Ірина образилася і не стала чекати наступного дня, поїхавши того ж дня. А ввечері чоловікові з розносом подзвонила свекруха, яка вичитувала сина за те, що він наважився вигнати сестру з її ж будинку.

Чоловік сказав матері, що ми собі робили за свої гроші і з якої радості ми повинні думати про його сестру. Сестрі пропонувалося і водопровід разом тягнути в складчину, і опалення по всьому будинку відразу міняти, теж разом, та багато чого пропонувалося, але вона сказала, що це просто дача, гроші вона не витрачатиме. Які до нас зараз питання?

Я запропонувала чоловікові спробувати викупити її частину будинку. Візьмемо ще один кредит, натомість станемо єдиними господарями будинку. Чоловік сестрі запропонував такий вихід, то вона таку ціну сказала, яку ми не потягнемо. Ось що робити в цій ситуації?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page