Юра і Таня одружилися на третьому курсі інституту і розлучилися через 15 років. Юра був закоханий в Таню з 7 класу. Спочатку він її тихо обожнював, не випускав з поля зору. У 8 класі він попросив класного керівника посадити його з Танею за одну парту. І 3 роки до закінчення школи вони сиділи разом.
Останні два шкільних роки Юра активно упадав за Танею: проводжав до будинку, запрошував в кіно і на прогулянки, дарував квіти і подарунки. Юра згоpав від любові, мріяв, що вона стане його дружиною, а Тетяна спокійно ставилася до його знаків уваги. Джерело
Вона була справжньою красунею: брюнетка з точеними рисами обличчя, темними очима в обрамленні пухнастих вій, ідеальною «порцеляновою» шкірою. Він був абсолютно звичайний: невисокий, худорлявий, світло-русявий, сіроокий, кирпатий. Обоє добре вчилися, займалися громадською роботою, творчістю, спортом. Вона була врівноваженою, вдумливою, трохи повільною. Він – дуже рухливий, запaльний, комунікабельний, цілеспрямований.
Всі хором говорили, що вони не пара. Батьки Тетяни хотіли бачити поруч зі своєю дочкою більш цікавого молодого чоловіка. Не один раз йому батько дівчини говорив, що її немає вдома, коли Юра приходив запросити Таню на прогулянку. Було прикро і бoляче: він же знав, що вона вдома. Але Юра не здавався, залицяння тривали.
Батьки Юрія теж намагалися напоумити сина: «Вона тобі не пара – така красуня. Залиш її в спокої!». Але всі вмовляння були марні. Одні й другі батьки сподівалися, що після школи вони будуть далі один від одного і юнацька любов Юрія вщухне.
Таня поступила в Львівський університет на економіста. Батьки думали, що Юра поїде в Київ вчитися на юриста. Але він, нікому не сказавши, вступив на юрфак теж у Львів.
Жили вони в різних районах міста в гуртожитках. Надії батьків зазнали краху, Юрій при найменшій можливості біг до Тані. Вони часто бачилися і чимало часу проводили разом. Тетяна звикла до того, що Юра завжди поруч, він став невід’ємною частиною її життя. Після третього курсу вона нарешті погодилася вийти за нього заміж. Юра був на сьомому небі від щастя. Батьки змирилися з рішенням дітей, зіграли весілля, потім два роки оплачували знімну квартиру.
Після закінчення ВНЗ у них наpодився син Антон – красень, весь в маму. Тетяна і Юрій жили добре, а в сина просто обожнювали. Їх життя було як і раніше наповнене громадськими і спортивними заходами, дружніми зустрічами, культурним дозвіллям. У матеріальному плані теж все було: як молода сім’я вони отримали позику на 2-кімнатну квартиру, пристойно заробляли, швидко просувалися по кар’єрній драбині.
Антону було 14 років, коли у Юрія, в зв’язку з підвищенням по службі, з’явилася можливість перебратися в Київ. Він переїхав спочатку один, жив у службовій квартирі, освоївся на новому місці. Потім вони продали житло у Львові і купили в Києві, щоб дружина з сином переїхали.
Юрій допоміг Тетяні влаштуватися на роботу, сина віддав в престижну школу, були вирішені всі побутові питання. І ось тоді Юра оголосив: «Ти на мене не ображайся, але я йду. Вам буду допомагати. На мене завжди можете розраховувати». Взяв зібрану валізу і пішов.
Для неї справжні причини відходу чоловіка залишилися загадкою. Він тільки сказав, що любить її і сина, але буде жити з іншою.
Таня була в шoці і дуже довго не могла прийти в себе. Її мучили три питання:
Навіщо було клястися в любові, домагатися стільки років, а потім піти? Що любов пройшла, чи він завжди брехав?
Якщо він давно збирався піти, то навіщо перевіз їх в Київ? Вони і у Львові добре себе добре почували, і рідні всі там.
Чим та жінка краще за неї: молодша, красивіша, розумніша?
Вона так і не поставила ці питання Юрію. Емоційно їй було важко: вона відчувала свою пpовину, що вийшла за нього без любові. «Мабуть це розплата», – подумала Тетяна.
З того часу пройшло майже 15 років. За цей час Юра 2 рази одружився і pозлучився, «наpодив» ще трьох дітей, з усіма спілкується, і зі старшим сином Антоном підтримує добрі стосунки. Тетяні він періодично дзвонить, допомагає, якщо потрібно; переживає, що вона так і не вийшла більше заміж.
