З Марією ми не спілкуємся вже років 30 напевно, але в цьому році я собі подумала, що нам би вже годилося помиритися.
Та колишня подруга мене до хати не впустила, ніяк не може забути давню образу.
А мені здається, що ми вже не молоді, давно вже час забути давні образи, та й Михайла, через якого ми посварилися, вже кілька років як немає.
З Марією ми дружили ще зі школи, завжди допомагали і підтримували одна одну.
Я вийшла заміж першою, народила сина, Марія була дружкою у мене на весіллі.
Потім і вона заміж вийшла, її обранцем став приїжджий хлопець Михайло, він до нас в район на роботу влаштувався, там вони і познайомилися.
Марія з самого початку мені говорила, що не любить свого чоловіка, а вийшла заміж лише тому, що роки підпирають.
У них теж син народився, але це не скріпило їхній шлюб, швидше навпаки.
У мене теж з чоловіком не ладилося, він мені зраджував, а потім взагалі пішов від мене до іншої, а я залишилася сама виховувати нашого сина.
Подруга ж моя з чоловіком не розлучалася, бо йому було нікуди йти, але жили вони як чужі люди.
Я це добре бачила, бо приходила до них часто в гості, вони навіть слова один до одного могли не сказати.
І я не знаю, як так сталося, що ми з Михайлом почали спілкуватися.
Одного разу він прийшов до мене щось полагодити, а я якраз борщ варила.
Як годиться, я нагодувала його після того, як робота була зроблена, і тоді Михайло мені сказав, що такого смачного борщу він давно не їв, бо вже кілька років Марія йому взагалі не готує.
От так у нас, після того борщу, все і закрутилося.
Згодом Михайло офіційно розлучився з Марією і переїхав до мене, після чого ми теж розписалися.
Зрозуміло, що це стало кінцем нашої дружби з Марією, хоч їй чоловік і не був потрібний, але мені він теж, на її думку, не мав дістатися.
Більше того, вона ходила по селі і всім розповідала, що я в неї коханого чоловіка забрала.
З Михайлом ми прожили гарне життя, але його вже немає на цьому білому світі.
І ми з Марією вже немолоді, от і вирішила я зробити перший крок до примирення.
Та колишня подруга мене в свій дім не впустила, казала, що до кінця життя мені не пробачить.
І як мені тепер з цим жити?
Невже я і справді зробила такий великий гріх?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
