fbpx
Життєві історії
Пішла я до подруги на Різдво в гості, ми з нею багато років не спілкувалися, от я і подумала, що пора помиритися. Взяла я гостинці, і постукала в її хату. Двері мені Марія відкрила, але сказала, щоб я більше до неї не приходила

З Марією ми не спілкуємся вже років 30 напевно, але в цьому році я собі подумала, що нам би вже годилося помиритися.

Та колишня подруга мене до хати не впустила, ніяк не може забути давню образу.

А мені здається, що ми вже не молоді, давно вже час забути давні образи, та й Михайла, через якого ми посварилися, вже кілька років як немає.

З Марією ми дружили ще зі школи, завжди допомагали і підтримували одна одну.

Я вийшла заміж першою, народила сина, Марія була дружкою у мене на весіллі.

Потім і вона заміж вийшла, її обранцем став приїжджий хлопець Михайло, він до нас в район на роботу влаштувався, там вони і познайомилися.

Марія з самого початку мені говорила, що не любить свого чоловіка, а вийшла заміж лише тому, що роки підпирають.

У них теж син народився, але це не скріпило їхній шлюб, швидше навпаки.

У мене теж з чоловіком не ладилося, він мені зраджував, а потім взагалі пішов від мене до іншої, а я залишилася сама виховувати нашого сина.

Подруга ж моя з чоловіком не розлучалася, бо йому було нікуди йти, але жили вони як чужі люди.

Я це добре бачила, бо приходила до них часто в гості, вони навіть слова один до одного могли не сказати.

І я не знаю, як так сталося, що ми з Михайлом почали спілкуватися.

Одного разу він прийшов до мене щось полагодити, а я якраз борщ варила.

Як годиться, я нагодувала його після того, як робота була зроблена, і тоді Михайло мені сказав, що такого смачного борщу він давно не їв, бо вже кілька років Марія йому взагалі не готує.

От так у нас, після того борщу, все і закрутилося.

Згодом Михайло офіційно розлучився з Марією і переїхав до мене, після чого ми теж розписалися.

Зрозуміло, що це стало кінцем нашої дружби з Марією, хоч їй чоловік і не був потрібний, але мені він теж, на її думку, не мав дістатися.

Більше того, вона ходила по селі і всім розповідала, що я в неї коханого чоловіка забрала.

З Михайлом ми прожили гарне життя, але його вже немає на цьому білому світі.

І ми з Марією вже немолоді, от і вирішила я зробити перший крок до примирення.

Та колишня подруга мене в свій дім не впустила, казала, що до кінця життя мені не пробачить.

І як мені тепер з цим жити?

Невже я і справді зробила такий великий гріх?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page