Шлюб з першим чоловіком не витримав труднощів і розпався. Коли нашому синові було три роки, він захворів. В 25 років я посивіла від горя. Дитина постійно була в лікарні і вимагала багато часу, уваги і грошей на лікування. Я працювала, добре заробляла і все витрачала на сина. А поки я їздила до сина, мій чоловік загуляв і знайшов собі іншу жінку.
Я врятувала сина, але втратила чоловіка. Розлучення з ним відняло у мене багато здоров’я. Це окрема історія. Але все пройшло. Мене тішило те, що син одужав. У сім років, як і всі, він пішов в школу. Син просив: «Мамо, давай собі тата заведемо, у всіх у дворі є тато, і я хочу». І просив братика.
Незабаром я вийшла вдруге заміж і народила другого сина. Жили в важких умовах, було важко матеріально. Другий чоловік запропонував переїхати до нього в іншу область. Коли я повідомила про переїзд своїй колишній свекрусі, вона сказала, що старшого сина залишає у себе, так як нам спочатку буде важко прижитися на новому місці.
І я вирішила віддати на цей важкий час старшого сина своїй свекрусі від першого шлюбу, а через пів року хотіла його забрати назад. Аліменти мій колишній не платив. Зі свекрухою він був в хороших відносинах.
Через півроку свекруха мені сина не віддала. Сказала, що ми самі невлаштовані, не дасть, мовляв, дитині поневірятися по кутах. Так старший син залишився у бабусі.
Я чим могла, допомагала, висилала йому значну частину своєї зарплати. Гостинці привозила у відпустку, до себе запрошувала, листи писала, дзвонила. Мій другий чоловік нічого не мав проти, навпаки, давав гроші, щоб купувати синові необхідні речі.
Після закінчення школи син приїхав до нас. Ми допомогли йому поступити в університет на заочну форму навчання (син сам так захотів), мій чоловік влаштував його на роботу, я купила йому ноутбук. Все було добре, жив він разом з нами.
Через кілька років син поїхав до бабусі і там познайомився з дівчиною. І вирішив знову там залишитися, так як надумав одружуватися. На весілля мене не покликав, бо так захотів мій колишній чоловік і свекруха.
Ми з чоловіком підготували йому в подарунок 20 тисяч гривень, але змушені були перекинути гроші синові на картку, так як бачити нас він не захотів. Під впливом батька і свекрухи він згадав старі дитячі образи і вирішив, що не хоче більше зі мною спілкуватися, бо я погана мати, яка заради другого чоловіка залишила свою дитину.
Але ж насправді все було зовсім не так. Тільки як тепер все це пояснити синові? І ось тепер я отримала у відповідь синівську любов. Він написав, що знати мене не хоче і я йому не мати. Мені дуже прикро. Але життя дуже складна штука. І сподіваюся, все розставить по своїх місцях.
Фото ілюстративне – azconsult.
