В університеті в мого брата була однокурсниця Наталя, яка приїхала з села, але була доволі таки красивою. От мій брат і вирішив одружитися з нею, і привів її після весілля до нас додому. Наталя мені відразу не сподобалася, а от моя мама дуже зраділа її появі в нашому домі, так як вона вже мріяла про внуків.
Мама з усіх сил намагалася зробити життя невістки в нашому домі максимально комфортним. Але всі мамині старання догодити невістці, Наталя сприймала як належне. Позиція невістки була досить проста: я – королева, а ви всі тут для того, щоб мені прислуговувати.
Я, на відміну від брата і мами, прекрасно знала, що ж їй треба насправді: приїхала з маленького селища, дівчина мріяла пустити коріння в місті. Плюс життя в гуртожитку явно не подобалося амбітній дівчині. Мій брат став для неї своєрідним «стартом».
Одного разу я випадково підслухала її телефонну розмову, в якій вона відверто сміялася з нашої простоти, а подальші плани на життя були змальовані, невідомому мені співрозмовнику, приблизно так: закінчу навчання і знайду когось багатшого, а поки і цей зійде. Саме після цієї розмови я почала відчувати до неї неприязнь.
Брату я нічого не сказала – його справа, а ось маму було шкода – вона до Наталі з усією душею, інші невістки вважали б за щастя мати таку свекруху. Весілля було шикарним. Наталя хотіла все і відразу, і мама платила за все це, адже вони були бідними студентами, і своїх грошей у них не було.
Коли Наталя невдоволеним тоном оголосила, що чекає дитину, мама і брат ще більше почали з нею носитися. Наталя невдоволено кривилася, вона розраховувала на подарунок. Мама не збиралася дарувати їм цю нерухомість, вона планувала в майбутньому продати її і купити нам з братом по однокімнатній квартирі, для «стартового капіталу».
І тут Наталя розпорядилася, мовляв брат мусить поговорити зі мною, щоб я залишилася жити з мамою.
– Нам житло потрібніше – у нас буде дитина! – казала дружина брата.
Під впливом дружини, брат пішов до мами, просити щоб мама залишила мене в майбутньому без житла. Тоді перший раз Наталя почула відмову від своєї свекрухи. Вона образилася. Переїжджала Наталя від нас з наміром більше не спілкуватися з моєю мамою. Коли племінниці був рік, Наталя вигнала брата і подала на розлучення.
Життя зі свекрухою будинку на її повному забезпеченні разюче відрізнялося від життя з чоловіком – молодим фахівцем. Хоча, зарплата у брата була досить пристойна.
Через рік, так нікого кращого і не знайшовши, Наталя почала сама наполегливо кликати мою маму в гості, бо розуміла, що їй потрібна підтримка, в тому числі і фінансова.
– Так, я люблю внучку і хочу її бачити, але платити за це я не буду. Досить спекулювати дитиною, влаштуйся на роботу, – твердо відповіла мама колишній невістці.
Мама оплатила їй оренду однокімнатної квартири на рік вперед. Вона вирішила, що цього часу цілком достатньо, щоб встати на ноги. Тим більше, племінниця вже ходила в садок. Наталя перездала квартиру, забрала гроші і поїхала.
Як і планувалося, мама продала квартиру і поділила гроші між мною і братом. Батьки чоловіка нам додали і ми купили двокімнатну квартиру. Брат поклав гроші в банк і жив з мамою. Наталя з’явилася два тижні тому, через три роки після свого від’їзду. Вона віддала дитину братові і знову поїхала в невідомому напрямку, витончено стрибнувши за кермо красивої іномарки. Сподіваюся, вона знайде своє щастя в житті.
Фото ілюстративне – nedaet.
