fbpx

Перший візит свекрухи до нас став для мене справжнім провалом. Я зготувала все так, як звикла – зробила канапки, салат, запекла курку. Але до цих страва мама чоловіка навіть не доторкнулася, бо вона таке не їсть. Наступного разу я вже готувала червону рибу і сік-фреш. Такі візити для мене були і надто дорогими, і надто виснажливими

Я не знаю, що мені робити, навіть думаю про розлучення, бо відносини в моїй родині зайшли в глухий кут. Я в шлюбі вже чотири роки. Два з половиною роки тому у нас народилася дитина. Моя мама допомагала допомагала чим могла: приїжджала, щоб погуляти чи посидіти з дитиною, десь матеріально допомагала, в загальному, брала посильну допомогу не втручаючись в наше життя.

Відносно свекрухи було ж все по-іншому. Вона приїжджала приблизно раз в 2 місяці, на 2 -5 годин приблизно, пограє з дитинкою і їде. Причому це була не допомога, а скоріше навпаки. Перед тим як вона приїжджала, мій чоловік Денис, змушував мене все вичищати і відмивати. А ще я мала добре продумати чим я буду свекруху пригощати і як накривати на стіл.

Перший візит свекрухи до нас став для мене справжнім провалом. Я зготувала все так, як звикла – зробила канапки, салат, запекла курку. Але до цих страва мама чоловіка навіть не доторкнулася, бо вона таке не їсть. Наступного разу я вже готувала червону рибу і сік-фреш. Такі візити для мене були і надто дорогими, і надто виснажливими.

Далі більше. Ми з дитиною поїхали на дачу. Причому я з усім завжди справлялася сама, допомоги не просила. І тут вона вже могла приїхати до нас і на 10 днів Перші дні три все нормально, а потім вона починала брати все в свої руки і командувати. І з’ясувалося, що я все роблю не правильно, і дитина у мене дуже примхлива, тому з цим треба щось робити.

Посуд мити я так само не вмію, і постільну білизну не правильно стелю, і на горщик я його неправильно саджу, і нігті йому не стрижу, і чоловіка на роботу не правильно збираю. Аж до того, що люстри я не мию. Була одного разу така картина: ми їй плафони викручували, приносили, вона їх у воді полоскала, витирала і нам віддавала, і ми їх назад вкручували. Природно паралельно з цим давалося купа порад і рекомендацій. І природно постійний контроль – коли гуляли, коли їли. Якщо що, показувала на власному прикладі, як треба.

Все б нічого, якби мій чоловік їй у всьому не підкорявся. Ось що вона не скаже, тут же біжить виконувати. Наприклад, сказала йому прикрутити дошку до фасаду будинку (тільки-но переступивши поріг) і тут же побіг, ще й мене питав, де його шуруповерт. А то, що я його давно просила пісок привезти для дитини і так далі, залишається взагалі без уваги.

На дачі я зробила кілька грядок (для дитини), так свекрусі не сподобалося, що через них все стало нерівно і сказала, що досить дві грядки залишити, а решту треба зрівняти.

Нещодавно вже чоловік до мене причепився, сказав, що те, що я готую, можна на смітник викинути, і що мені треба готувати, як його мама, а вона додала, що доживеш до моїх років, навчишся.

Салат, приготований мною, я вирішила поставити в холодильник, виявилося не в тому посуді ставлю, я відмовилася перекладати, так Денис сам почав перекладати – під поглядом свекрухи.

Нещодавно я лежала в лікарні. Відповідно за сином стежили бабусі і чоловік. До слова сказати, чоловік в лікарні не відвідав мене, і не забрав – це робила моя мама. Зате по приїзду додому, до мене була купа претензій і до моєї мами з боку чоловіка, а його мама вела себе ідеально з його слів. Спочатку я намагалася говорити з ним, що не можна так в родині жити, що неправильно це, що у нього повинна бути своя голова на плечах, що так і до розлучення недалеко.

Але мої слова передавалися свекрусі, і було ще гірше. Я намагалася говорити зі свекрухою, а вона сказала, що якщо у мене якісь проблеми з чоловіком, то значить, я сама винна і сама повинна вирішувати. Причому все це вона говорить тихо, спокійно, ніби як добра бажає. Тільки вже від такої сім’ї бігти хочеться куди подалі.

Тим більше що, особливо останнім часом, почалися причіпки з боку чоловіка: що не зроблю все не правильно, знову все не так і навіть слова доброго я не чую. Причому я намагалася робити як треба, але, мабуть, їм ніколи не догодиш, тільки самооцінка впаде нижче плінтуса, я і так вже себе якийсь «ганчіркою» відчуваю.

Загалом, я вже на межі того, щоб розлучитися, тільки не хочеться сина без батька залишати. Але і готувати червону рибу для свекрухи мені теж набридло, як і слухати її постійні повчання.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page