Перший мій шлюб був невдалим. Ми прожили разом три роки, з’явилась донька і чоловіка наче підмінили. Я почекала все це ще рік і подала на розлучення. Було важко самій з малою дитиною на руках, але дякую своїй матері, вона мені дуже допомогла. Через два роки я познайомилась з Дмитром. У нас відразу з’явилися почуття один до одного. І вже через рік він зробив мені пропозицію.
Дмитро жив в іншому місті і тому після одруження ми з донькою переїхали до нього. Він відразу сприйняв доньку як рідну. В нього була власна квартира і хороша робота. Я також влаштувалась на роботу. Нове місце мені сподобалося, труднощі не злякали, жили дружно, все було чудово. І тут до нас приїхали його мати і сестра.
Я була молода, сприймала все різко, в загальному почалися суперечки. Чоловік завжди був на боці своєї мами і сестри, а я себе відчувала дуже самотньою. Постійні докори практично в усьому і плітки по за спиною мене просто виводили з себе, але я мовчала. Потім це все мені набридло. Якось за вечерею, коли всі сиділи за столом, я встала і заявила, щоб всі, хто має мені щось сказати, хай встане і скаже, що слухати всі ці докори я більше не збираюсь і якщо я так всім тут надоїла, то завтра ж зберу всі свої речі і поїду додому. А Дмитру я сказала, також при всіх, що нехай він зробить свій вибір – або я, або його рідня.
Після моєї промови в кухні повисла тиша. Я доїла і пішла з донькою в кімнату. З ранку я побачили як родичі збирають речі. В обід чоловік відвіз їх на вокзал. Родичі поїхали, відносини з Дмитром відразу пішли на покращення, а через місяць я дізналася, що чекаю дитину. Зараз я розумію, що якби й далі мовчала, наша сім’я б розпалася.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
