fbpx

Першу ніч після весілля ми ночували у моєї сестри, а ось в другу ніч для нас з чоловіком не знайшлося місця в їхньому будинку. Нам запропонували переночувати на вулиці в наметі. Я тисячу разів пошкодувала, що залишилася у них і не поїхала додому. Але сестра наполягала, мовляв, залишайтеся, зробим так звані поправини. Та й чоловік почав – залишаємося, треба ж 200 доларів своїх відгуляти! Залишилися на свою голову, так, що нас мало не в курник поселили

Дочка моєї двоюрідної сестри зібралася виходити заміж. Наречений у неї з того ж села, що і вони, тому святкувати весілля вони захотіли в селі. Вирішили, що зроблять торжество на 50 осіб з двох сторін. Кличуть лише найрідніших, ми в списку обраних.

До весілля ми готувалися ретельно, як годиться. Я купила нову сукню, нові туфлі, зробила зачіску, макіяж (витратила на свій зовнішній вигляд дуже багато грошей!). Дарувати молодятам ми вирішили 200 доларів, адже ми близька рідня, як не як.

Ми сподівалися, що нас прийматимуть як дорогих гостей, але розчарування посипалися практично відразу, як тільки ми приїхали. Весілля, м’яко кажучи, було так собі.

Батьки нареченого взяли на весілля сина навіть кредит: адже не можна було зіграти синові погане весілля – село невелике, можна було в бруд обличчям впасти. Весілля відзначали в місцевій їдальні. Батьки нареченого подарували молодим великий килим. На весіллі було дуже шумно і гамірно, ніякої організації, я від того вже відвикла.

У нас з чоловіком не було машини, тому ми добиралися до села громадським транспортом. Це було дуже проблематично – їхати в автобусі з величезним букетом і зачіскою. Але нічого. Хоч весілля мені і не сподобалося (їжа була несмачна, музики ніякі), але все ж, ми досиділи до кінця. Потім виникла проблема, де нам ночувати.

Першу ніч ми ночували у моєї сестри, а ось в другу ніч для нас з чоловіком не знайшлося місця в їхньому будинку. Нам запропонували переночувати на вулиці в наметі. Я була ошелешена, тисячу разів пошкодувала, що залишилася у них і не поїхала додому. Але сестра наполягала, мовляв, залишайтеся, зробим так звані поправини.

Та й чоловік почав – залишаємося, треба ж 200 доларів своїх відгуляти! Залишилися на свою голову, так, що нас мало не в курник поселили!

Ми з чоловіком дуже образилися на наших родичів. Ми ж до них приїхали з відкритою душею, у нас був чудовий настрій, а вони з нами так негарно повелися.

Коли я розповіла про це на роботі, то мені не повірили. Мої колеги вважали, що мої родичі поступили з нами дуже погано. І це правда, мене і комарі покусали, і спати мені було незручно на одному матраці, який лежав на голій землі. Мої колеги вважали, що я повинна була вимагати, щоб мене поклали спати на ліжку.

Але навіщо було робити проблему на рівному місці? Ми переночували в наметі і нічого страшного не сталося. Просто тепер я знаю, як мої родичі насправді відносяться до нас з чоловіком, і як вони нас шанують.

Фото ілюстративне – pinterest.

You cannot copy content of this page