fbpx

Перші 30 років свого шлюбу Люба думала, що у них з Дмитром зразкова сім’я. Він спокійний та добрий чоловік, а вона найкраща на кутку господиня. А потім чоловік сказав, що кохає іншу і пішов до своєї Марини. Одружився, народилася дитина. Злі язики говорили, що Марина дуже ледача. У будинку все робив Дмитро: і за дитиною доглядав, і готував, і посуд мив. – Тепер, мабуть зрозуміє! – говорили подруги Любі. – Оцінить. Прийде до тебе ще, ось побачиш. Але Дмитро повертатися до першої дружини не поспішав. Згодом Люба сама пішла до нього. Всі люди, які знають цю історію до сьогоднішнього дня дивуються

Перші 30 років свого шлюбу Люба думала, що у них з Дмитром дуже зразкова сім’я.

Дмитро – спокійний, як скеля, відповідальний, надійний, з золотими руками. Усі родичі постійно говорили, що Любі дуже пощастило з чоловіком. Про таких кажуть “все в дім”. І Любов йому до пари: господиня зразкова, завжди чистота скрізь, чудова мати. За тринадцять років народили і виростили двох дітей. У будинку завжди пахло пирогами та борщем, друзі та рідні любили приходити в гості, відзначали свята, компанією їздили на пікніки, весь час щось затівали, не було нудно в їх родині.

А закінчилося це сімейне щастя банально, як у багатьох: Дмитро зізнався Любі, що, здається, закохався в іншу жінку. І справжнє почуття у нього – там, а те, що було у них, це просто по молодості і по звичці. Справжня любов – вона не така, і борщі в ній – не головне.

Нічого не вдієш, розлучилися і стали жити кожен своїм життям.

Дмитро одружився на своїй Марині, народилася дитина. Злі язики стверджували, що Маринка – повна протилежність вірній і господарській Любі. “І що він у ній знайшов?” – дивувалися всі. Ледача, нечупара. У будинку все робив Дмитро: і за дитиною доглядав, і готував, і посуд мив. Навчився і борщі варити, і млинці пекти, адже на Марину в цьому плані надії було мало.

– Тепер, мабуть зрозуміє! – говорили подруги Любі. – Оцінить, що таке налагоджений побут. Прийде до тебе ще, ось побачиш.

Але Дмитро повертатися до першої дружини Люби зовсім і не поспішав.

А ось вже через кілька років трапилося щось недобре: Дмитро занедужав.

Фахівці тільки опускали очі і знизували плечима, надія залишається завжди, поки людина жива. Треба сподіватися. А там, як Бог дасть.

Почалося серйозний і непростий період в житті чоловіка: перебування в стаціонарі. Марина через кілька тижнів такого життя зібрала дитину і подалася кудись, а куди – ніхто не знав, а до Дмитра в лікарню прийшла Люба. Та так і залишилася – сиділа поруч, тримала за руку, розмовляла, втішала, приносила з дому в затишних баночках бульйон і смачненький узвар – в загальному, доглядала день за днем і ставила на ноги.

І, мабуть, завдяки цій турботі сталося диво – Дмитро пішов на поправку.

Видужав, прийшов до Люби – пробач, мовляв, нерозумного такого, прийми назад мене! Сам не знаю, що зі мною сталося, був як в тумані! Тепер все зрозумів, усвідомив. Почнемо спочатку, з чистого аркуша.

Люба добре подумала і пробачила. Зажили як і раніше: Люба пекла пироги і варила компоти, Дмитро зробив в кімнатах ремонт, повернули собі коло старих друзів, які із задоволенням потягнулися в гостинний та затишний будинок. Виросли діти, народився онук. Всі були просто впевнені, що Дмитро і не згадує про своє захоплення молодості, тим більше, Марини і не було в місті.

Тільки одного разу вона повернулася до своїх батьків, які жили недалечко. З двома дітьми – сином Дмитра і ще однією дитиною, невідомо де її батько. Не в найкращій формі, бліда, злиденна, напівголодна. Подзвонила Дмитрові і попросила про зустріч. Він пішов, здавалося, неохоче до неї, а у Люби все в той вечір валилося з рук. І, як виявилося, не дарма – на наступний день Дмитро зібрав стару торбу, сказав Любі, що він нерозумний чоловік і її не гідний, і пішов до своєї Марини.

Живе з нею, орендують квартиру, виховує свого сина і ще одну дитину Марини від, пече по неділях млинці і не скаржиться. Правда, виглядає не дуже, але може бути, це наслідки перенесеної кілька років тому недуги. Та й роки вже дають про себе знати, адже це не 16 йому давно. Хоча, з іншого боку, поки немає ще й п’ятдесяти.

І всі рідні, друзі, сусіди, які знають цю історію в подиві. Ніхто не вірить, що можна ось так підло розплатитися за добре серце хорошої людини.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – astromeridian.

You cannot copy content of this page