fbpx
Без рубрики
Перше поселення родових помість заснували на Прикарпатті: Щаслива Земля для щасливих людей

На Прикарпатті заснували перше поселення родових помість. Поселення розташоване біля села Козина. Від головної дороги сюди десь зо шість кілометрів.

До речі, таких поселень в Україні вже є понад півсотні, а на Прикарпатті Щаслива Земля стане першою. Зараз на території поселення обживаються п’ять сімей. Щоправда, поки що вони приїжджають сюди здебільшого на вихідні, адже їхні обійстя ще в процесі розбудови. У кожної сім’ї по два гектари землі, хатина, город, у декого є навіть ставок, – пише «Галицький кореспондент». Джерело

Сім’я івано-франківського підприємця, батька трьох донечок Андрія Багнюка уже давно веде здоровий спосіб життя, сортує сміття, їсть вегетаріанську їжу, випікає бездріжджовий хліб, готує сиродавлені олії і натуральний шоколад, а не так давно вони ще й відкрили магазин з органічними продуктами. Деякий час чоловік навіть був сироїдом, але швидко зрозумів, що таке харчування може бути корисним лише у тропічних країнах. Два роки тому приєднався до однодумців, які горіли ідеєю створення родових помість.

Коли підходимо до помістя Багнюків, перед самим входом Андрій стає навпочіпки і торкається до землі зі словами: «Привіт. У нас сьогодні гості. Ми прийшли показати тебе, розказати про тебе. Приймай нас. Дякую тобі». Чоловік кожного разу вітається з рідним простором. Потім роззувається і ступає своїм подвір’ям босоніж. До речі, замість хвіртки чи брами тут шнурочок.

Багато людей нині втікають із села, а вони – навпаки. Журналісти видання побували на Щасливій Землі. Принаймні так її назвали засновники – жителі поселення родових помість, що в Тисменицькому районі. Тут вирощують органічну їжу, будують екологічні хати, тут немає цuгаpок і aлкoгoлю, а на кожному обійсті саджають своє родове дерево…

«Рай не Землі можливий, просто люди самі себе з нього виганяють, – каже Андрій. – Людство пішло технократичним шляхом, купу речей тепер замість людини робить комп’ютер, людський мозок все більше перестає бути задіяним у ті чи інші процеси. Тобто людина нехтує можливостями і задатками, якими її наділив Бог. Більшість із нас живе в суєті, в хаосі думок… Живемо лише заради того, аби заробити на хліб насущний. Причому той хліб насущний вже став такий неякісний, що далі нікуди.

Фактично ми виживаємо, ми забули, що народжені бути щасливими. І це можливо, відновивши традицію поселення родових помість. Це щось на кшталт типового села, але тамтешні мешканці об’єднані спільною ідеєю і поглядами на життя: зв’язок із природою, екологія і органіка, сила свого роду, реалізація природних талантів, взаємодопомога… Для однієї сім’ї потрібен щонайменше гектар землі, аби створити там такий простір любові. І приблизно через 20 років людина зможе жити лише за рахунок плодів, створених на власному помісті».

Читайте також: Засмічення в умивальнику зникне миттєво! Чудо-засіб, який легко приготувати вдома. Тепер роблю так завжди і сантехніка не викликаю

Андрій має чіткий план подальшого розвитку. Хоче розгортати тут виробництво органічних продуктів не лише для своєї сім’ї, але й на продаж, наприклад, для містян, яким так бракує екологічної їжі. Також чоловік мріє обладнати цех із виробництва пастили – смаколиків на основі висушених фруктів або ягід із додаванням меду.

А ось інший житель поселення Богдан Трушак на своєму помісті планує вирощувати зелень у теплицях, розвести пасіку, а також збудувати гостьовий VIP-будиночок, де прийматиме сім’ї на ексклюзивний тур вихідного дня. Щоправда, потрапити туди можна буде лише за рекомендацією знайомих.

На території поселення є і певні правила. Без дозволу господаря у помістя не можна заходити. Також тут не куpять, не вживають алкoгoлю і лaйливих слів. Жителі поселення обладнали спільний простір, де гуртуються. Тут є альтанка, глибоке озеро та вишка для стрибків, сітка для гри у волейбол, галявина для діточок. Раз на рік вони влаштовують «Зустріч друзів на Щасливій Землі» – кемпінг для охочих ближче ознайомитися з ідеєю поселення родових помість.

«Я хочу так жити, аби робити лише те, що люблю, – каже він. – Хочу йти шляхом своєї душі. Зараз люди часто нарікають на своє життя, бідкаються, що нема грошей, здоров’я чи ще чогось бракує. При цьому ще й зітхають, що то така Божа воля. Але це нісенітниця, насправді це просто їхній вибір. Господь не хоче бачити людину своїм рабом. Він завжди дає свободу дій. Я якраз і намагаюся показати людям, що є ось такий шлях – єднання з природою. Йти цією дорогою чи ні – кожен має сам вирішити».

За матеріалами – Галицький Кореспондент, автор – Наталя МОСТОВА.

facebook