Мої батьки розлучилися, коли я закінчувала школу. Тато переїхав в село, звідки він сам родом, а ми з мамою залишилися жити в нашій однокімнатній квартирі.
Згодом мій батько одружився вдруге, там у нього навіть дитина народилася, тому про мене він просто забув. Мама теж стала зустрічатися з одним чоловіком.
Віктор може і був непоганою людиною, принаймі для мами, але щось в ньому мене насторожувало. Мені завжди здавалося, що він крім себе нікого не любить.
Мама виконувала лише його прохання, а я поступово відійшла на другий план. Саме з подачі дядька Віктора, мама 12 років тому поїхала на заробітки в Італію. Він переконав її, що треба заробити гроші їм на будинок, і мама подалася на чужину заробляти.
Будівництвом займався Віктор, мама всі гроші передавала йому. За 8 років вони справилися і мама повернулася додому. Вони з дядьком Віктором розписалися і у мене офіційно з’явився вітчим.
Добре, що на той час я була вже доволі дорослою і не потребувала маминої уваги. Але я не відмовилася б від її допомоги. Я якраз вийшла заміж, народила дитину.
Ми з чоловіком жили в нашій старій однокімнатній квартирі, мама це житло залишила мені, коли переселилася в свій новий будинок.
Десь в глибині душі я сподівалася, що мама і нас з чоловіком і внучкою до себе покличе, адже будинок великий, місця всім би вистачило. Але вона цього не зробила, і я впевнена, що Віктор був проти, а мама завжди прислухалася до його думки.
Щоправда, переді мною мама свою вину відчувала, бо бачила, що нам тісно в нашій квартирі. У неї в селі був спадковий бабусин будинок. Вона пообіцяла, що знайде покупців, продасть його, а виручені гроші віддасть мені, так щоб Віктор нічого не знав.
Я зраділа, стала підшуковувати варіанти нашого нового житла, адже справа мала вирішитися найближчими тижнями.
Але на мене чекав неабиякий сюрприз – про гроші, які мали піти мені на покупку житла, дізнався Віктор. Не знаю як, але він переконав маму, що йому потрібна машина.
Як завжди, мама послухала свого чоловіка. Вона продала бабусин будинок, і купила Віктору авто. Мені пояснила, що машина йому потрібна для роботи.
Я вже не стала її слухати, нехай живе як знає. Для мами є важливим лише її чоловік і його думка. Я вже з цим змирилася. Але навіщо було обіцяти мені ці гроші?
Не хочу більше спілкуватися з своєю мамою. Думаю, я маю на право так поступати.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую