fbpx

Перед від’їздом Ліди в Італію, наважився Іван зізнатися їй у своїх почуттях, але розумів, що не має права її затримувати, бо вона, насамперед, має думати про своїх дітей. Ліда поїхала, а Іван не переставав по-сусідськи допомагати її літнім батькам і донькам. Спочатку Ліда купила квартиру старшій доньці, а потім, щоб не було між дітьми образ і ворожнечі, таку ж саму квартиру придбала і для молодшої. Вирішивши, що перед дітьми вона свій обов’язок виконала, наступні 5 років Ліда висилала гроші Івану, а він відбудовував її батьківську хату. На той час вони собі вже домовилися, що будуть жити разом, коли Ліда повернеться, тому і стали облаштовувати своє гніздечко. Але дітям своїм вона в цьому не зізналася

15 років на заробітках для Ліди минули якось непомітно, якщо можна так сказати. У неї була мета – забезпечити дітей житлом.

Саме заради цього і поїхала, хоча ой як не хотілося їй залишати рідну домівку і їхати від дітей, але крім неї нікому було про них подбати.

З чоловіком у Ліди сімейне життя не склалося. Якби Степана хто запитав – навіщо він взагалі одружувався, він би і сам не дав відповіді. Отак, підійшов вік, всі одружувалися, і він зробив пропозицію сусідці Ліді, хоча насправді до сімейного життя зовсім готовим і не був.

Жила молода сім’я разом з батьками Ліди, а ті чим могли, тим і допомагали. Це було дуже на руку Степану – теща з тестем старалися з усіх сил, а йому навіть не треба було особливо ні про що думати.

Двійко дітей народилося, ними теж займалася теща і дружина, то ж Степан і не помітив, як його дівчата виросли.

Все частіше чоловік приходив додому нетверезий, а справами дружини і дітей він зовсім не цікавився.

А коли Степан до того всього ще й загуляв, то Ліда не витримала, і подала на розлучення. Знала, що буде важко одній з двома дітьми, але вже краще самій, ніж з таким чоловіком.

Поряд з Лідою жив Іван, хороший чоловік. Він давно втратив дружину, і сам виховував сина.

Відколи Ліда розлучилася і стала жити одна, Іван допомагав їй, коли треба було виконати якусь чоловічу роботу, за що жінка була йому дуже вдячна.

15 років тому, у віці 40 років, Ліда прийняла для себе рішення їхати за кордон заробляти на майбутнє для своїх доньок, які от-от заміж захочуть виходити, а у них за душею нічого не має? Що вона дочкам своїм у придане дасть?

Перед від’їздом Ліди в Італію, наважився Іван зізнатися їй у своїх почуттях, але розумів, що не має права її затримувати, бо вона, насамперед, має думати про своїх дітей.

Ліда поїхала, а Іван не переставав по-сусідськи допомагати її літнім батькам і донькам.

Спочатку Ліда купила квартиру старшій доньці, а потім, щоб не було між дітьми образ і ворожнечі, таку ж саму квартиру придбала і для молодшої.

Вирішивши, що перед дітьми вона свій обов’язок виконала, наступні 5 років Ліда висилала гроші Івану, а він відбудовував її батьківську хату.

На той час вони собі вже домовилися, що будуть жити разом, коли Ліда повернеться, тому і стали облаштовувати своє гніздечко. Але дітям своїм вона в цьому не зізналася. Батьки Ліди уже у засвіти пішли, а свою хату на єдину доньку переписали, то ж тепер Ліда стала повноправною господинею.

Старша донька, яка вже була заміжньою, і жила з чоловіком в купленій мамою квартирі, була впевнена, що дядько Іван їм просто так з ремонтом дому допомагає.

Та коли вона зрозуміла, що все це не просто так, і що мама заміж збирається, підняла такий крик, що на всю округу чутно було.

Прикро було Ліді за те, що старша донька зовсім її не підтримала, але що вдієш? У доньки своє життя, а у неї своє.

А от молодша, Іринка, здивувала маму – так здивувала. Вона зізналася, що вже давно зустрічається з сином Івана, і що вони збираються побратися.

Ось так переплелися долі двох родин. усі щасливі, окрім старшої сестри, яка вважає, що і мама, і молодша сестра її зрадили, бо їй, крім квартири, нічого не дісталося. Та й навіщо мамі в її віці заміж? Теж собі придумала!

Олеся Біла.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page