Свого сина я виховувала одна, можна сказати, вклала в нього душу. Мій чоловік, батько Максима, кинув нас в найважчий для нас час. Я тоді була змушена працювати на двох роботах, намагалася зробити так, щоб у сина було все, не гірше, ніж в інших. Про своє особисте життя зовсім не думала, дбала лише про дитину.
Мій колишній чоловік не брав ніякої участі у вихованні сина. Спочатку у нього була інша сім’я, а потім він виїхав за кордон. Весь цей час син бачив, що я одна тягнула все на собі. Максим закінчив університет, знайшов гарну роботу, а нещодавно сповістив мені радісну новину – він хоче одружуватися. Наречена у нього дуже гарна, з заможної сім’ї.
Мене переповнювали подвійні почуття. З однієї сторони я була щаслива за сина, а з іншої – хвилювалася, чи потягну я захцянки багатих сватів.
А нещодавно в місто повернувся мій колишній чоловік і відразу знайшов нашого сина. Зустрівся з ним, не знаю, про що вони вже там говорили через стільки років, але відтоді між ними зав’язалася міцна чоловіча дружба. Я не звертала на це уваги, поки не сталося так, що син не захотів мене бачити на своєму весіллі. В той час, як батька він запросив.
Мій колишній чоловік зараз щасливий, адже на весіллі він – єдиний найближчий родич з боку нареченого. На весілля він прийшов з невідомо якою за рахунком дружиною і з усіма своїми дітьми від усіх шлюбів. І тільки я, рідна мама нареченого, не була присутня на святі.
До весілля син прийшов до мене і попросив допомоги влаштувати весілля, бачте, він пообіцяв взяти всі витрати на себе, але не розрахував. Була потрібна доволі велика сума – за стіл, і за сукню нареченої. Я сказала, що не маю таких великих грошей. Досить того, що я розміняла свою затишну квартиру на дві менші, щоб у сина було своє житло і щоб свати не казали, що наречений немає нічого.
Вислухавши все це, син розвернувся і пішов. Більше він зі мною не спілкувався, не приходив, а телефон скидав. І коли всім було весело гуляти на весіллі, я гірко плакала у себе вдома. Чим я так завинила перед ним, адже він прекрасно знає, що я дала йому все, вклала в нього своє життя. Чим я заслужила таке ставлення до себе?
А ось батько, який пішов з сім’ї, коли він був нам найбільше потрібний, радісно гуляв на торжестві. Він не бачив свого сина довгий час, не одягав, не взував, не переймався нічим. Та син йому все пробачив. Напевно, колишній чоловік погодився оплатити йому весілля.
Я вважаю, що син просто зрадив мене і навіть не знаю, де взяти сили, щоб заспокоїтися. Мені дуже прикро, що єдиний син так зі мною поступив.
Фото ілюстративне – bloknot-moldova.
