Хто б міг подумати, що моє сімейне щастя затьмарить стара і давно забута історія. З своїм чоловіком до весілля я зустрічалася три роки. Іван був для мене просто ідеальним чоловіком. Я була на безмежно щасливою від того, що серед усіх дівчат він вибрав саме мене.
Ми зустрічалися, придивлялися один до одного, Іван познайомив мене з своїми батьками. І весь цей час відносини з матір’ю коханого, Вірою Петрівною, у мене були дуже хороші. Вона вважала, що ми добре підходимо один одному. І навіть дбайливо називала мене донечкою. Я ще тоді собі подумала, що мені дуже пощастило з свекрухою.
Все змінилося після того, як познайомилися наші батьки. До першої зустрічі майбутніх сватів і я, і Іван, підійшли ґрунтовно – забронювали столик у кращому ресторані міста. Нам хотілося, що б знайомство моєї мами і батьків чоловіка пройшло ідеально. Ми уявляли, що вони знайдуть спільну мову, подружаться, і у нас в сім’ї буде панувати гармонія, ідилія і взаєморозуміння.
Але все пішло не так, як ми планували. Вечеря пройшла досить сухо. Моя мама і мати чоловіка напрочуд ввели себе дуже стримано, а батько взагалі весь вечір мовчав. Відразу було помітно, що вони не сподобалися один одному. Але я і припустити не могла, що все значно серйозніше. Виявляється, наші батьки давно знайомі і у них була одна не дуже весела історія, яка розвела їх на багато років.
Цю історію я дізналася від мами – з’ясувалося, що вона в молодості зустрічалася з чоловіком моєї свекрухи, Василем Дмитровичем. Але він її зрадив з Вірою Петрівною. Невдовзі та заявила, що чекає дитину, то ж іншого виходу, як одружитися, у них не було. Вони зіграли весілля, і у них народився син Іван, тепер мій наречений.
Моя мама потім так і не вийшла заміж. Але після Василя вона зустрічалася з іншим хлопцем, який просто зник з її життя, як тільки дізнався, що мама чекає дитину. Так народилася я. Весь цей час ми з мамою жили удвох, бо вона все життя любила свого Василя.
Очевидно, він теж її не забував, бо після цієї зустрічі він вирішив залишити дружину. Правда, вони домовилися приховати свої почуття до нашого весілля. Але відразу ж після торжества, Василь Дмитрович зібрав речі і переїхав до моєї матері. Всі ми були ошелешені, а особливо свекруха. Цього Віра Петрівна пробачити нашій сім’ї не зможе ніколи.
Тепер свекруха робить все, щоб налаштувати мого чоловіка проти мене. Вона постійно говорить Івану, яка я погана. Та й в гостях у нас тепер Віра Петрівна часто буває і починає чіплятися до мене з будь-якого приводу. Часто все закінчується сварками, хоча я і намагаюся стримуватися, бо розумію, як їй зараз важко.
А мій чоловік мене в цих ситуаціях не захищає. По-перше, боїться суперечити своїй матусі. По-друге, він вважає, що моя мама поступила дуже негарно. А вже не витримую усього цього, навіть думаю про розлучення. Але проблема в тому, що я нещодавно дізналася, що чекаю дитину. Це мене зупиняє. Я не знаю що мені робити. Отак давня історія зіпсувала скільком людям життя. Я часто думаю, чому так сталося, чому у величезному світі я зустріла саме Івана. Може, доля і справді існує…
Фото ілюстративне – relations.kirovchanka.
