Десь майже місяців п’ять до мене дуже часто приходить мій син.
Петро приходить поговорити, поїсти і проситься переночувати.
Приходить він до мене з речами, і я щоразу хвилююся разом з ним, адже цей період дається йому зовсім непросто, поки він помириться з моєю невісткою.
Петром я завжди, щиро кажучи, пишалася, син у мене хороша та добра людина, я це говорю не лише, як мати, я просто знаю, який у нього спокійний характер.
Петро досить таки добре заробляє, забезпечує сам свою сім’ю, ще й забезпечує добре, поки
А от Ольга – невістка моя вже багато часу сидить вдома.
Петро дуже любить свого сина, онука мого, постійно з ним проводить вихідні в усьому допомагає дружині, він дуже старається для сім’ї.
З Ольгою у мене теж були хороші відносини завжди, ми з нею завжди знаходити спільну мову, тай родина у неї непогана, я нічого проти неї не маю.
Коли одного разу Петро до мене прийшов з речами вперше, я дуже здивувалася, адже жили діти мої досить таки добре, квартиру вони купили після весілля за спільні гроші, тому ніяких непорозумінь ніколи не було.
Петро переночував у мене того разу, а вже на ранок подзвонила йому дружина, вони з нею відразу помирилися і він поїхав з речами додому, а моє материнське серце заспокоїлося відразу.
Але останнім часом, на жаль, це стало траплятися дуже часто. Вони там собі посперечаються, щось не поділять, але ж таке у багатьох сім’ях буває, і Ольга, взяла за звичку собі, відразу збирає його речі і відправляє жити до матері, тобто до мене.
Петро в такі моменти хвилюється, я ночами не сплю, а потім вони миряться між собою і він знову їде додому.
Останній раз Петро приїхав до мене якраз перед Великоднем.
Син сказав, що втомився так жити з дружиною і став просити поради від мене, а я вже така сердита була, що й взяла та й сказала: “Розлучайся, сину мій! То хіба добре сімейне життя, яке ти зараз живеш?”.
Петро, довго не думаючи, наступного дня взяв і подав документи на розлучення.
Коли дізналася Ольга про це, відразу приїхала відразу ж до мене, стала благати мене, щоб я вмовила сина не розлучатися з нею, а зберегти сім’ю.
Невістка просила, щоб я таки вмовила сина повернутися в сім’ю, вона дуже кохає і цінує його, не хоче втратити такого хорошого чоловіка та батька своєї дитини.
Ольга просила, щоб я зателефонувала йому. А я взяла та й сказала їй, що це я сама порадила синові розлучитися, адже бачила, як недобре йому живеться в сім’ї.
Ольга тоді пішла, а на прощання сказала, що це я зруйнувала їх сім’ю і через це більше не побачу онука.
Мені, щиро кажучи, сумно від того так складається все. Не знаю, як далі у сина з Ольгою складеться. Може й ще й діти помиряться.
Та, можливо, не варто було мені самій лізти у їхню сім’ю? Але й сина було дуже шкода, він до мене прийшов такий сумний за порадою, адже дуже розчарувався в своєму житті і я, як мати пошкодувала, та й сказала те, що думала йому.
А якщо помиряться син з дружиною, то тепер невістка точно спілкуватися зі мною більше не буде. Що мені зараз робити? Чи вірно я вчинила, що так порадила Петрові?
Фото ілюстративне.
