Тепер вже я зовсім не розумію, чому вона лише скаржиться постійно? – говорили жінки, коли я їхала в маршрутці, вони обговорювали якусь свою далеку родичку. – У неї лише одна дитина півтора року. Вона не працює зовсім вже давно, сидить вдома, чоловік її цілком забезпечує. Де вона перепрацювала, чим вона зайнята постійно і в чому їй потрібно допомагати? Мені свого часу з двома дітьми-погодками ніхто взагалі не допомагав. І я якось крутилася, якось справлялася й добре сама! І не ображалася ні на кого, і не скаржилася також.
– Зачекай лиш, ти ж якось нам говорила, що ти зі своєю свекрухою жила аж до того часу, як діти пішли в школу. Або я помиляюся та щось плутаю?
– Ну і що, навіть якщо і було так? Так, жили ми зі свекрухою, але вона мені не допомагала ні в чому абсолютно, ніколи та зовсім нічим. Відразу вона мені ще заявила, що наші діти – це тільки наші проблеми і наш клопіт та й все. Жила вона спокійно своїм життям. З онуками не залишалося, на нашу сім’ю не готувала їсти ніколи, а вже з приводу прибирання так й взагалі все на мені було, лише я одна цим і займалася, ще й після неї довелося справлятись мені.
Молоді жінки потім встали зі своїх місць та, поспішаючи, пішли до виходу.
Маршрутка зупинилася і вони разом вийшли, продовжуючи своє обговорення на вулиці.
– Ось, напевно, щось я думаю так, що й моя невістка так всім розповідає про мене – “мені з дитиною ніхто не допомагає, я все сама роблю лише, свекруха не береться ні за що зовсім”! – з сумною посмішкою сказала я своїй подрузі, після того як почула цю розмову тих жінок.
– А що, це ж не так насправді, ти у всьому своїм дітям постійно допомагаєш?
– Таню, ну а як їм не допомагати, коли ми живемо разом з ними в одному домі? Так, я теж їм постійно наголошую, що дитина ваша, ростіть та виховуйте її самі, як у вас виходить вже. Такого, щоб вони пішли гуляти надовго, а я залишилася в няньках сама з їх дитиною, за півтора року поки не було. Але якщо мій онук біжить до мене в мою кімнату, я ж його не вижену звідти, правда? Несе мені якусь книжечку, просить почитати з ним – звичайно, беру та читаю, добре, книжки поки маленькі, по два слова на сторінці. Але коли дружині мого сина, треба в ванну чи в туалет сходити, суміш розвести, макарони відлити, а дитина кричить – вона просить доглянути пару хвилин. Ну як відмовити мені, це ж недобре буде зовсім? Перед Великоднем невістка недобре себе почувала, лежала тиждень в ліжку, я взагалі сиділа з дитиною постійно сама, поки син на роботі.
– Ну, це форс-мажор, таке у всіх може статися. У такий ситуації потрібно допомогти дітям, це ж серйозно. Хто ж їм допоможе ще?
– Так, але з дитиною маленькою дуже часто якийсь форс-мажор буває. Як не соплі, то зуби, то вуха, то ще щось. Дитина ніч не спить, плаче – тут вже доводиться всім підключатися, бо дуже шкода малятка. Хтось на руках його заколисує, хтось обтирання готує, хтось сиропчик розводить. Неможливо це, жити разом і ніяк не брати участь в життя та вихованні маленької дитини. Це тільки тоді, коли відносини повністю зіпсовані, що люди не спілкуються зовсім між собою. Але й тут дитя не винне в цьому.
– Так, засмутила ти мене. Я якось бабусею ставати ще не планувала найближчим часом, та ось дочка обрадувала – чекають поповнення теж вони скоро, скоро я й бабусею стану. Я їм сказала, звичайно, щоб на мене особливо не розраховували, адже я їм за няньку не планую бути. Вирішили народжувати – нехай ростять самі та й виховують дитину. Що я працюю теж, мені гроші потрібні, водитися не зможу з дитиною малою, справ і так своїх вистачає у мене й без них.
– Так, ну ти, звичайно, їх попереджай відразу, ще заздалегідь, правильно, нехай розраховують на себе лише та й не сподіваються особливо, що ти будеш допомагати їм на кожному кроці. Але сама готуйся до того, що так чи інакше доведеться брати участь у всьому, поки разом живете. Бути на підхваті, безкоштовною нянею, навіть, якщо й не дуже хочеться. По-іншому не вийде.
Дійсно, питання суперечливе. Виходить, що якщо бабуся живе поруч зі своїми дітьми під одним дахом, то має бути безкоштовною нянею та до останнього допомагати своїм дітям навіть на старості років? Невже вона зобов’язана це робити, якщо просто хоче спокійної старості?
Фото ілюстративне.
